Довга дорога до Євросоюзу через Паризький, Римський, Маастрихтський та Лісабонський договори врешті дала світу нове утворення, яке за своїм економічним потенціалом мало стати серйозною силою на світовому ринку. Навряд чи хтось очікував на ті економічні потрясіння, які відбулися протягом останніх 4-5 років в Єврозоні. Але чи очікував хтось, що стирання економічних кордонів та кордонів національних завдяки Шенгенській зоні приведе до таких деформацій в найстаріших націях Європи? 22 липня 2011 року Норвегія стикнулася з, на перший погляд, абсолютно невмотивованими та цинічними терактами. Холоднокровне вбивство підлітків дорослим чоловіком шокувало всю Євроспільноту. Втім, автор терактів Андерс Брейвік детально підготувався до свого вчинку і виклав пояснення свого вчинку в «Декларації незалежності Європи 2083». Навряд чи можна чимось виправдати вбивство беззахисних дітей, але цей документ заслуговує на окрему увагу, оскільки він намагається висвітлити стан справ в культурному та національному секторах Європи. Незадовго до подвійного теракту Брейвіка Ніколя Саркозі та Ангела Меркель заявили про повний провал політики мультикультуралізму в своїх країнах. Франція першою з усіх європейських країн почала змінювати своє обличчя як в переносному, так і в прямому значенні. В 1872 році кількість іноземців складала 2% від населення і в основному це були сусіди-бельгійці. До 1931 року цей показник склав вже 7%, але в більшості це були тимчасові працівники. З 1956 року почалася третя хвиля імміграції, наслідком якої і став нинішній стан справ. Саме в 50-і роки стає очевидним розрив в народжуваності між французами та іммігрантами. В арабських сім`ях було по 5-6 дітей, а в французьких не більше двох. Четверта хвиля імміграції доповнила загальну картину – в французькі пригороди, де компактно проживали іммігранти, на постійне проживання поїхали араби та африканці. Корінні французи явно не були готові до такого і не змогли протистояти засиллю іммігрантів у власній країні. Схожа ситуація спостерігається і в інших Європейських країнах, де корінне європейське населення важкувато уживається з «понаїхавшими». Наприклад, в Англії: Добре підґрунтя для цього створила ліберальна система, в якій права і свободи людини є базисом, незалежно від суспільної користі людини для самої держави. Поки європейські жінки пропагували фемінізм та боролися з сексизмом, а чоловіки налягали на алкоголь, наркотики та ставали гомосексуалістами, іммігранти закріплювалися в їх країнах, часто окуповуючи цілі квартали. Турки - одна з найчисленніших діаспор Німеччини: Маразм міцнішав. Так, нещодавно швейцарський депутат Доріс Стамп Ради Європи запропонувала ввести гендерно-нейтральну мову: бачте, вона вважає, що жінки не повинні зображатися як матері та сексуальні об`єкти, оскільки це висвітлює їх як нижчих осіб. Можна передбачити, що з такими темпами Європа скоро вважатиме жінку взагалі істотою без статі. Власне в США пішли ще далі, заборонивши в офіційній документації називати батьків дитини «мамою» та «татом». Тепер там буде написано просто «Parent# 1” та “Parent # 2» («Батько №1 та №2). Щоб не втомлювати читачів великою кількістю літер, краще проілюструю наочно, як виглядають зараз країни Європи та їх жителі. Так виглядають гравці збірної Франції з футболу: Це збірна Анлії: А це провідний нападник збірної Італії Маріо Балотеллі: Важко сказати, якою буде Європа в 2083 році…