Йожеф Йожефович Сабо народився в Ужгороді 29 лютого 1940 року. На юнацькому рівні грав за команду ужгородського хлібокомбінату. У 1957 році розпочав грати за аматорський клуб «Хімік» Калуш. У калушському клубі виступав на позиції нападника і став доволі результативним форвардом для команди. У сезоні 1958 Йожеф Сабо став гравцем ужгородського «Спартака». Там Сабо провів два сезони і привернув увагу тренерського штабу київського «Динамо». У новому для себе клубі Йожеф Йожефович почав виступати на позиції атакувального півзахисника. Дебют за «Динамо» у Сабо відбувся тоді ж коли і у його співвітчизника Василя Турянчика 1 червня 1959 року в товариському матчі проти «Тоттенхем Хотспур». Йожеф Сабо завдяки своїй фізичній формі став одразу гравцем основного складу. За «Динамо» гравець провів десять сезонів, а це 245 матчів та 42 забитих голів. 3 жовтня 1965 році дебютував за збірну СССР у матчі проти Греції. Вже через рік Сабо разом із збірною їде на чемпіонат світу 1966, де проводить чотири матчі із шести і займає з командою четверте місце. У підсумку за збірну Йожеф Сабо зіграв 40 матчів та забив 8 голів. У 1970 році переїхав до Ворошиловграду (тепер Луганськ) де провів сезон за тамтешню «Зорю», а закінчувати кар’єру довелось у московському «Динамо». У 1977 році розпочав свою тренерську діяльність. Першим місцем роботи для Йожефа Сабо став Луганськ. Там він провів один сезон і зайняв доволі високе місце у лізі – дев’яте. Далі Сабо переїхав до столиці де тренував друголіговий «СКА», але сезон не допрацював, адже отримав пропозиції від вищолігового «Дніпра», який тоді боровся за виживання. Поставлених завдань Сабо не виконав і команда вилетіла з вищої ліги СССР, а тренера невдовзі звільнили. Справжній тренерський прорив у Йожефа Сабо стався на початку 90-х. У 1992-році очолив київське «Динамо», щоправда не на довго, адже невдовзі у клуб повернувся Валерій Лобановський і Сабо став його асистентом. В 1994 році став очільником збірної України. Паралельно працював із київським клубом. В чемпіонаті України команда впевнено грала і розпочала свої перші кроки до вдалих сезонів у Лізі Чемпіонів. 9 квітня 1996 року повернувся до збірної України та розпочав шлях на відбір до чемпіонату світу 1998 року. Йожеф Сабо не погано підготував тоді збірну і команда стала міцним середняком серед збірних команд Європи. Відбір команда не пройшла і програла лише у стадії плей-оф хорватам. Кваліфікуватися на чемпіонат світу не вдалося, але тренеру довірили готувати збірну на відбір до Чемпіонату Європи. Відбір збірна провела на дуже хорошому рівні. У підсумку друга сходинка у групі та жодної поразки. Проте зупинитися довелося на стадії плей-офф. Тоді суперником збірної стали словени і виграли вони тоді завдяки помилки Олександра Шовковського. У 2004 році Сабо в четверте стає тренером «Динамо». Команда розпочала з перемоги у «Суперкубку України», а також із хорошою грою в Лізі Чемпіонів. Проте для Йожефа Сабо важливо було виграти домашній чемпіонат, але його він програв «Шахтарю». У 2007 році повернувся на пост головного тренера «Динамо» у якості тимчасового тренера. Після завершення тренерської кар’єри почав працювати експертом на провідних спортивних телеканалах країни.