92-метровий вучківський міст - найдовший на Міжгірщині

Пам’ятник бджолі встановили в 2006 році на території пасічницького господарства неподалік центру села. Присвячується він чотирьом засновникам справи з вивчення знаменитої бджоли-карпатки, що вигідно відрізняється від інших видів своєю невибагливістю, стійкістю до «бджолиних хвороб», високою працездатністю й продуктивністю. Пам’ятник був установлений на честь 40-літнього ювілею справи вивчення бджіл у цьому регіоні. Пам’ятник являє собою монумент із мармуровими табличками, на яких зображені Гурген Арташесович Аветисян, Вадим Олександрович Губін, Іван Кузьмич Давиденко, і Іван Ілліч Юрик. Над табличками – велика металева бджола вагою в кілька кілограмів з півметровим розмахом крил. Відразу за монументом – величезна пасіка. По праву, основною визначною пам’яткою села Вучкове, є справжній гейзер на березі гірського потоку в урочищі «Петровець» на околиці села. Років 15 назад, коли в одного українського металургійного комбінату було в планах викупити територію біля гейзера й побудувати на ній комплекс відпочинку, геологи, що приїхали для вивчення гейзера, «забили» у нього трубу й зробили відвідний канал у бік струмка. До цього гейзер у певний час викидав струмені до 5 метрів у висоту. «Виверження» тривало близько 10 хвилин. Вода була тепла й дуже солона, а на березі струмка було видно товсті соляні відкладення. Тепер гейзер вихлюпується 5-тиметровим струменем і вода в ньому просто солона й холодна. Одні місцеві говорять, що гейзер вивержується раз в 20 хвилин, інші – що 4 раза в день. В 20 метрах від гейзера, на протилежному березі струмка – з-під величезної кам’яної глиби б’є джерело з дуже смачною залізистою мінеральною водою. Вода не солена, як у гейзері, і її можна пити. Джерело дуже популярне серед місцевого населення. Ще в селі Вучкове ви знайдете найдовший на Міжгірщині міст. Його довжина майже 92 метра. Він був побудований замість старого, серйозно пошкодженого повенями. Через нестачу фінансів будували міст 5 років. До речі, розташований він саме на тому місці, де колись пролягав знаменитий «соляний шлях» до Шандрівських соляних покладів на території сучасного села Олександрівка, Хустского району. Раніше, коли через ріку не було ніякого мосту, переправа здійснювалася човнами. Перший міст було побудовано в 1870 році. Попередній міст, залізобетонний, простояв 45 років. Останній, 92-метровий, був побудований у 2006 році. Колись у селі Вучкове була і своя дерев’яна церква св.Петра і Павла, яку збудували в 1794 році. Її розібрали у 1930-х роках через аварійний стан.