Цього дня, на соборній площі Києво-Печерської Лаври Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир очолив Божественну літургію. Йому співслужили вікарії Київської Митрополії - архієпископи: Бориспільський Антоній, Білогородський Миколай, Яготинський Серафим, Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр, Городницький Олександр, єпископи: Макарівський Іларій, Васильківський Пантелеімон, Броварський Феодосій, Обухівський Іона, Бородянський Антоній та все духовенство Київської єпархії. Привітати свого Предстоятеля з 20-ю річницею прибуття на Київську кафедру також приїхали: митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський Антоній, архієпископи: Білоцерківський і Богуславський Митрофан, Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій, Мукачівський і Ужгородський Феодор, єпископи: Олександрійський і Світловодський Антоній, Дніпродзержинський і Царичанський Володимир, Дрогобицький Філарет. Перед початком Літургії, Митрополит Володимир зустрів на Святих воротах Лаври чудотворну Касперівську ікону Божої Матері, яка була доставлена з Одеси на його прохання. Саме перед цим образом майбутній Архіпастир молився напередодні вступу до Одеської духовної семінарії, а також під час прийняття рішення про чернечий постриг. Нагадаємо, що 20 червня 1992 р., у день віддання свята П’ятидесятниці, Митрополит Володимир прибув до Києва, де його зустрічали тисячі православних кліриків і мирян. Свою першу проповідь Предстоятель почав словами: «Я прибув не у відрядження і не з-за кордону, я прибув на рідну землю служити людям і незалежній Україні». По завершенні богослужіння Блаженніший Владика звернувся до духовенства та віруючих із такими словами: «Все у нашому житті швидко закінчується, але не закінчується Господь, Котрий за свідоцтвом апостола Павла «вчора, сьогодні і завтра Той же». Сьогодні я хотів би пригадати всіх, хто у різні часи тут трудився, хто страждав, хто був гонимий, хто очікував милості і благості Божої. Нехай Царство Небесне відвідає тих, хто трудився тут раніше, нехай Господь простить усіх тих, хто ще живий, але рано чи пізно приблизиться до своєї кончини. Я хочу вам подякувати, що ви залишились у православній вірі, ви підкріплювали один одного молитвою та постом. Я хочу побажати тим, хто ще буде тут трудитися, щоби Господь укріпив їх в вірі, здоров’ї, довголітті, і щоб завжди тут були мир, спокій і всяке благополуччя. Нехай Лавра завжди буде силою, що міцніє, і буде оберігати всіх нас, просвіщаючи наші немочі. Сердечно дякую вам, що 20 років ми разом з вами молилися і будемо молитися, якщо Господь дасть. Я дякую Святій Лаврі, її братії, єпископату, духовенству і віруючим людям, які завжди укріплюють нас і будуть укріплювати. І прикликаю на всіх вас благословення Господнє. Стійте завжди у вірі, стійте і не вагайтесь ніколи, тому що віра це святиня, віра це кріпость наша, віра це сила наша. Благословення Господнє на вас, Того благодаттю та человіколюбієм завжди, нині і повсякчасно. Амінь. Христос Воскрес!».