Його обслуговує цілий екіпаж, і виконує на перший погляд дивну роботу, начебто намагаючись викачати з каналу воду. Насправді ж відбувається спроба очистити хоча б частину багатостраждалої річки від брудного намулу. Робиться вона зусиллями місцевого підприємця Миколи Якімця, власника ресторана «Золота Пава» та піццерії під старовинним мостом. Бізнесмен намагається бути водночас і к орисним рідному місту, і мати з цього практичний зиск. Адже клієнтам його піццерії навряд чи захочеться сидіти на березі Верке, якщо вода в ній буде брудна та смердюча. Відтак, за допомогою придбаного обладнання для чистки невеликих водойм, змонтованого на саморобний пліт, робочі чистять відрізок річки біля мосту. Схема проста: вода, подекуди аж чорна від шарів бруду, викачується в «фільтр», облаштований на другому березі. Це загородь із дошок та солом'яних тюків. Брудна вода закачується туди помпою, а згодом стікає назад вже значно чистішою. Груди намулу час від часу вивозяться на звалище. Роботі заважає сміття, яке скопилося на дні каналу. Час від часу воно засмоктується у відкачувальний шланг. Серед такого мотлоху зустрічаються й оригінальні речі, як от винні пляшки ще радянської доби, пательні, тарілки тощо. Це – матеріальні свідки часу, коли під мостом був славетний рибний трактир, де варили гостру угорську юшку. Про неї літні мешканці згадують й понині . В планах підприємця – реанімувати цей заклад, в «сліпому» прольоті моста, який до сих пір був захаращенний тоннами сміття та бруду. Наразі він вичищений та готується до ремонту. Сусідній проліт буде вільним, і через нього має пройти обладнана пішохідна доріжка, аби берегівчани та гості міста могли гуляти набережною, як в давні часи. Щоправда, якщо до цього буде й воля міської влади...