До того ж у будівлі протікає дах, а чимало колишніх квартир і кімнат зруйновані. У міській владі кажуть, коштів на ремонт будівлі у бюджеті просто нема. Ззовні будівля нагадує старий покинутий після війни будинок, але підходимо ближче і диву даємося: тут живуть люди. Про це свідчать речі, які висихають на мотузці. Заходимо всередину… і ми мов в іншому світі. По коридору ходять неохайні мешканці, на стінах свіжа кіптява від пожежі. Марія Семенівна зі слізьми пригадує, як восени минулого року ледь не загинула від нищівного вогню. Дивом вціліла її кімната. Умови в приміщенні людськими назвати не можна, зате тут чисто і охайно. В кімнаті старі меблі, на маленьких шафах крупи, ліки та ікони. Газу і опалення в будинку нема, старенька каже: взимку спить в теплах речах. Електрообігрівач купити не може, адже мізерної пенсії часом не вистачає навіть на продукти першої необхідності. Водопостачання в гуртожитку також відсутнє, а для приготуванні їжі мешканці будинку носять воду з джерела в пляшках. І так у всіх кімнатах. Пані Вікторія живе не в розкоші, але в порядку. Каже: мусить, адже в неї 3-є малих діток. Найстрашніше в цьому гуртожитку залишилося поза за кадром, адже окремі мешканці не бажають виносити на загал умови, в яких вони живуть, кажуть: їм просто соромно. Одним словом, тут повна антисанітарія. І в цих нетрях живуть маленькі діти. Міський голова про проблему знає. Каже, 20 років на гуртожиток, який знаходиться на балансі міської ради, грошей не виділяли, та й сьогодні в місцевому бюджеті їх нема. Та чи дочекається за життя Марія Семенівна обіцяної допомоги – покаже час, пише М-Студіо.