Чи можна у закарпатських містах та селищах мирно збиратися людям, аби висловити свою громадянську позицію? Чи буде перешкоджати цьому влада? Яка ситуація із мирними зібраннями в Україні? На ці питання намагалися дати відповідь експерти. Координатор Закарпатського Громадського Центру Володимир Феськов наголосив, що питання мирних зібрань – «головне» з поміж інших прав людини, аже дозволяє відстоювати всі інші права. Сьогодні основне право громадян України – мирно збиратися, – гарантує стаття 39 Конституції України. Активісти Закарпатського Громадського Центру провели моніторинг – чи існують у закарпатських містах та селищах додаткові – свої власні нормативно-правові акти, що регулюють право на мирні зібрання. Володимир Феськов нагадав про 2010-тий рік, коли стало відомо, що в Ужгороді із 2005-го року діє рішення міськвиконкому, котре обмежує право людей мирно збиратися. Саме цей документ регулював конкретні місця, виключно в яких в обласному центрі можна проводити мітинги, акції протесту чи інші громадські зібрання. Під тиском громадських активістів таке рішення Ужгородського міськвиконкому після 2010-го року скасовано. Пізніше члени громадської ради при Закарпатській облдержадміністрації виявили подібні документи в інших містах області, зокрема – Мукачеві та Сваляві. Згодом ці рішення також скасували. За результатом моніторингу Закарпатського Громадського Центру відповідей, котрі на інформаційні запити надала місцеві ради, стало відомо – повністю дотримуються законодавства щодо проведення мирних зібрань міські та селищні ради Мукачева, Берегова, Іршави, Великого Березного, Волівця, Тячева, Чопа, Міжгір’я та Волівця. Ці ради зазначили – при регулювання питань мирних громадських заходів керуються саме 39-тою статті Конституції України. У місті Рахів, поінформував Володимир Феськов, ситуація викликає занепокоєння. Тут у 2004 році було визначено місце для передвиборчих зустрічей кандидатів у президенти – біля будинку культури. Цим рішенням, констатують активісти Закарпатського Громадського Центру, обмежено право жителів Рахова збиратися у будь-якій іншій частині міста. У 2001 році рахівська влада визначила місцем зібрань парки імені Шевченка та Буркут. Це – також прецедент обмеження принципу вільного зібрання людей для мирних акцій. У місті Хуст, коли громадяни мають намір провести зібрання, керуються указом неіснуючої держави – а саме указом Президії СРСР 88-го року, який антиконституційно гласить – про своє зібрання громадяни мають повідомити місцеву владу за 10 днів. Водночас, повідомили із міськради, вони керуються і статтею 39 Конституції України. Перший документ прямо суперечить другому – основному Закону України. Так само і в Перечині – кажуть, що керуються аналогічним указом президії СРСР. А в місті Свалява інформаційні запити активістів Громадського Центру взагалі проігнорували. То ж тепер відповіді на них активісти Громадського Центру вимагатимуть через прокуратуру. У переліку міст, де не забезпечують право людей мирно збиратися, потрапив й Ужгород. І хоча згадане рішення про конкретні місця зборів скасовано, місцева рада однаково схитрила – прийняла рішення, згідно з яким її треба інформувати про інформаційні заходи. А такими, по суті, і є мирні зібрання. Про разові інформаційні заходи міську владу треба попереджати за три дні, а багаторазові – за 15. Володимир Феськов повідомив, що за наслідками моніторингу Громадський Центр надіслав на адресу керівників місцевого самоврядування свої рекомендації щодо скасування рішень, які суперечать 39 статті Конституції. Активісти сподіваються на розуміння місцевої влади – адже почасти такі рішення приймалися попередниками, а не нинішніми складами місцевих рад. Втім якщо порозуміння між місцевою владою і громадськими активістами щодо питання мирних зібрань не знайдуть, доведеться звертатися до прокуратури та суду. Представник всеукраїнської ініціативи «За мирний протест» Михайло Лебідь повідомив: правозахисники по всій країні надсилають інформаційні запити до місцевих рад, виясняючи, чи приймали вони антиконституційні рішення щодо регулювання мирних зібрань. Відтак потім, якщо не вдається переконати владу їх скасувати, подають до суду. Яскравий приклад – Черкаси. Там після штурму міськради громадськість одне таке рішення уже змусила відмінити, інше – у процесі. А у Луцьку для відміни подібного рішення не вистачило лише 2 голосів депутатів. Паралельно активісти лобіюють, аби у внести зміни до Закону «Про місцеве самоврядування». Закон цей і зараз не дозволяє місцевим органам влади встановлювати антиконституційні правила проведення мітингів, але варто туди вписати і пряму заборону чинити так дії. Голова правління ГО «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук розповіла, що їх організація вперше в Україні реалізовує проект – становлення незалежного громадського моніторингу за ходом мирних зібрань. Його суть – активне спостереження за ходом мирних зібрань самими активістами, а не лише правоохоронцями. В Ужгороді таке спостереження проведено 15 березня – в день, коли представники націоналістичних організацій відзначали річницю Карпатської України, а угорська меншина – своє національне свято. Володимир Феськов з допомогою карти візуально показав результати спостереження – у той день містом рухалося кілька колон. Активісти спостерігали за кількістю учасників, діями міліціонерів, їх автомобілями та спецзасобами. На основі цього активісти дійшли висновку – правоохоронці спрацювали ефективно щодо охорони громадського порядку. «У нас є достатньо інформації, аби надати незалежний погляд на події в Ужгороді 15 березня, – зазначив Володимир Феськов. – Органами МВС зроблено все, щоб мирні заходи були проведені». Заступник голови Закарпатського окружного адмінсуду Олексій Шешеня повідомив – протягом 5 років не було жодного рішення, справа якого пов’язана із обвинуваченням щодо неправомірних дій під час проведення мирних зібрань. Водночас навів статистику – близько 85% судових рішень щодо обмеження мирно збиратися за позовом місцевої влади вирішуються на користь останньої. Такий же відсоток підтверджень рішень першої інстанції при апеляції чи касації. Зацікавленим у законодавчому регулювання питання мирних зібрань свої пропозиції щодо закону можна надсилати до Закарпатського Громадського Центру. А вже його активісти передадуть цей матеріал членам комітету, який безпосередньо розробляє текст законопроекту.