Цього разу мукачівці відвідали старовинне мальовниче містечко Дрогобич, що у Львівській області. За мистецько-освітньою програмою управління освіти театр представив молодшим, середнім і старшим школярам Дрогобича дві захоплюючі п’єси: «По-модньому» М.Старицького та казку «Курочка ряба» Нелі Шейко-Мєдведєвої. Театральне мистецтво – одне з найдавніших, яке ще в стародавній Греції полонило глядачів і виконувало надзвичайно важливу функцію – функцію катарсису, тобто очищення через сльози печалі чи радості. І хоч давньогрецький театр суттєво відрізняється від сучасного, але за останні дві тисячі років театральне мистецтво не тільки не втратило своєї актуальності, але й стало ще улюбленішим та популярнішим. І це не просто слова, оскільки відомо, що випробування часом – одне з найправдивіших та ретельних. Отож, у залі Дрогобицького музично-драматичного театру ім. Юрія Дрогобича прем’єра, – гасне світло, стихає гомін публіки… Але ось відкривається завіса, лунають перші акорди жвавої музики і зал завмирає в очікуванні дива… Та хоча п’єса Михайла Старицького «По-модньому» вже стала класикою української сцени ще з часів трупи Садовського і Кропивницького, вона не перестає бути цікавою, захоплюючою та не перестає вражати своєю новизною навіть сьогодні. В самій п’єсі автор Михайло Старицький висміює такий спосіб життя, адже те, що є природнім, традиційним в житті людини, має важливіше значення, ніж те, що є надуманим і не завжди може бути виправданим, тому проблема того часу залишається актуальною і в наш час. Цікавою і оригінальною стала постановка Закарпатського театру, яка є режисерською роботою провідної актриси та режисера – Вероніки Тищук. Задум полягав у тому, щоб сам сенс сюжету – жити і все робити по-модньому був закладений вже в декораціях і передавав суть нового бачення та, водночас, диктував простоту. Звідси – нова ідея, де основою декорацій є велетенська скриня, яка служить не тільки місцем для складання одягу, але й в процесі вистави перетворюється на цілий будинок, де живе сім’я Гаврила Вареника і на фоні якого розгортається все дійство. Прем’єра цієї вистави на рідній сцені відбулася 26 лютого 2012 року і стала бенефісом незмінного виконавця головної ролі – Петра Коваленка, якому в день прем’єри виповнилось 50! Загалом, акторський склад спектаклю підібраний надзвичайно вдало, і Дрогобичанам пощастило побачити саме прем’єрний варіант. Ось імена виконавців ролей: вищезгаданий Петро Коваленко, заслужена артистка України – Галина Кутасевич, Катерина Дунай – актриса, яка починала свій творчий шлях у Дрогобицькому театрі, а також Вероніка Тищук, Лілія Приходько, Микола Бабін, Віктор Блажчук і Сірануш Матл. З поміж усіх дійових осіб глядачам надзвичайно сподобався і запам’ятався епізодичний персонаж «без слів» – хатня помічниця Вівдя, образ якої є родзинкою вистави і знахідкою талановитого режисера-постановника – Вероніки Тищук. Багатий національний колорит виставі надали чудова музика та аранжування народних мелодій, що належить перу ужгородського майстра, заслуженого працівника культури України – Олександра Ухача, професійний спів самих акторів під керівництвом педагога з вокалу Катерини Могилевиць, ефектні костюми Тетяни Глухової та дотепна хореографія Галини Біленко. Повчальною і наповненою новою мораллю виявилась старенька казка про курочку рябу, прочитана на новий лад молодим режисером Миколою Бабіним за п’єсою Нелі Шейко-Мєдвєдєвої. Тут у доступній формі піднімається вічна проблема батьків і дітей, а зокрема нинішнього підлітка в образі «курочки», що потрапляє під негативний соціальний вплив дурної компанії «сороки і миші», в результаті чого опиняється у великій халепі. Також казка дозволяє дорослим усвідомити справжні цінності – не золото чи коштовності, а довірливе спілкування з рідними та близькими. Ось такими цікавими та незабутніми для дрогобичан стали гастролі закарпатців. І хоча погода у Дрогобичі була мінливою, то накрапав дрібний дощик, то світило несміливе весняне сонечко, та в залі був аншлаг, молодіжно-юнацька публіка щиро вітала талановитих самовідданих акторів Закарпатського державного російського драматичного театру щирими й палкими аплодисментами, а всі вистави мали незмінний успіх. Але особливо приємним для нас є те, що творча дружба і взаємообмін високими художніми цінностями між двома театрами продовжується. Зокрема, Дрогобицький театр в котре представить свою роботу на травневому театральному фестивалі національних меншин «Етно-діасфера» у Мукачеві і, навпаки, на сцені Дрогобицького театру з успіхом йде чудова казка «Спасибі, Барбі» головного режисера Закарпатського театру Євгена Тищука.