Після невеликої перерви, приблизно до жовтня, починається новий сезон малих свят, відкриє який свято молодого вина нового врожаю. "Селиські співанки", "Гамора", "Рахівська Бринза", "Червене вино", "Закарпатське божоле", "Чернянська начинка" - усі закарпатські фестивалі порахувати важко. Експерти з туризму нарахували щонайменше дві сотні. Однак фестивальна справа в регіоні починає занепадати, вважає чимало закарпатців. Журналістка місцевого каналу Алла Хаятова пов'язує це із кризовим роком: "Фестивалі, які мали виглядати якнайкращим чином, навіть вони не виправдали наших сподівань. Фестиваль “Гамора” – ідея розкішна, прив’язка шикарна, картинка завжди була супер, атмосфера чудова. Але цього року фестиваль перейшов із рук ентузіастів ковалів-митців до рук чиновників, які просто зрадили ідею." Олександр Богданов, завсідник закарпатських фестивалів: - Іноді приїжджаєш у село - маленький фестиваль, навіть традиційних торгових наметів нема. А там так привітно! Люди щось печуть, крутяться, пригощають гостей. А от фестиваль голубців в угорськомовному селі Четфолво на Берегівщині цього року просто скасували через розбіжності у баченні заходу ентузіастами-організаторами та місцевою сільською владою. Більшість фестивалів, зі слів очевидців і завсідників таких свят, поступово перетворюються з автентичних, колоритних, цікавих дійств на сільські шашлично-пивні посиденьки із виступами самодіяльних гуртів. "Коли половину часу увесь фестиваль чекає, щоб прийшов начальник району і першим зачерпнув ложечкою головну фестивальну страву, то це ображає туристів. Начальник району завтра буде інший, зміниться голова сільради, а туристи і журналісти залишаться. Фестивалі, які нехтують туристами, мають лише одну перспективу: померти", - каже завкафедрою туризму Ужгородського університету Федір Шандор. Водночас один із керівників обласного управління культури Іван Канюка стверджує, що обласна влада успішно проводить не один обласний фестиваль. На його переконання, що більше, то краще. "Туристи мають відпочивати, веселитися, їсти, дихати свіжим повітрям і відпочивати духовно. Тому фестивалів має бути багато. Є сільська громада, є сільський голова. Можна організовувати і фестивалі, і спортивні змагання". Свій фестиваль хоче мати чи не кожне закарпатське село, не знаючи при цьому, як його гідно організувати. Ганна Тарканій, яка багато років організовує фестивальні прес-тури, каже, що тепер фестивалів мало: "Ми докладали максимум зусиль для того, щоб через інформаційні агентства та загальноукраїнські ЗМІ туристи дізнавалися і якнайчастіше приїжджали на Закарпаття. На жаль, фестивалів, про які можна написати якійсний матеріал, залишилося обмаль". Давній завсідник закарпатських фестивалів Олександр Богданов також вважає, що не всі вони організовані належним чином. Водночас навіть найменш бюджетні можуть принести купу задоволення. "Іноді приїжджаєш у село - маленький фестиваль, навіть традиційних торгових наметів нема. А там так привітно! Люди щось печуть, крутяться, пригощають гостей". На фестивалі "Молочна ріка" в селі Стужиця Великоберезнянського району оганізатори зі сцени вибачалися. Але гості фестивалю розчаровані не були. "Я міг із фотоаппаратом підійти, міг підійти без фотоапарату, як пересічний гість. Скрізь мені пропонували: випийте, будь-ласка, домашньої яфинівки! Скуштуйте, будь-ласка, кляканий сир! Пробуйте їдкий сир!", - каже Олександр Богданов. Про зиск на таких душевних закарпатських гостинах не йдеться, але саме від таких фестивалів залишаються якнайкращі враження і виникає бажання приїжджати ще.