Фільм про українських паралімпійців "Переступаючи кордони" ("Pushing Boundaries") режисерки Лесі Кордонець визнано найкращою документальною роботою на 52-му Київському міжнародному кінофестивалі "Молодість".Стрічка швейцарського виробництва перемогла в міжнародному конкурсі документальних повнометражних дебютів, в якому брали участь сім картин. Режисерка отримала приз "Скіфський олень" і нагороду 75 тисяч гривень. Леся Кордонець розповіла, що цей фільм мав бути представлений на конкурсі ще 2022 року, який не відбувся через російську агресію. Родом з Закарпаття, режисерка зараз живе і працює в Цюриху. «Перетинаючи кордони» став її повнометражним дебютом та дипломною роботою у Цюрихській академії мистецтв. "Дія починається з паралельного монтажу відкриття Паралімпіади в Сочі та російської анексії Криму. Кордонець майстерно монтує два контрастних візуальних ряди: церемонія, що бризкає фарбами, і «зелені чоловічки», що вискакують із вантажівок і танків. І далі російська агресія пронизує історію, постійно нагадуючи про себе... Кордонець не б’є на жалість, не спекулює темою інвалідності. Її герої справді долають кордони — соціальні, політичні, тілесні, здобуваючи перемоги вже самим фактом свого опору немислимим обставинам", - пише про фільм та режисерку видання "Детектор медіа". Раніше стрічка закарпатки про паралімпійців України стала лауреатом кінофестивалю у Мюнхені. Також вона долучилася до збору коштів у Цюріху для поранених українських військових. «Коли почалася анексія Криму, за кордоном не всі розуміли, що насправді відбувається в Україні. Паралімпійська збірна завжди була в центрі моєї уваги, — розповіла „Вечірньому Києву“ Леся Кордонець. — Росія є агресором до України, відбувається анексія Криму, і водночас росія є господарем Паралімпійських ігор. Для мене було це наче скринька Пандори, яка відкрилася. Якщо ми це пропустимо, росія не матиме гальма. Ці події хотіла розказати через паралімпійську збірну, що втратила тренувальну базу в Криму. Якщо розглядати країну як тіло, це свого роду ампутація».Головними героями фільму є п’ять паралімпійців з різних регіонів України: з Криму, Донецька, Києва, Маріуполя, що тоді було прифронтовим містом. Зйомки розпочалися у 2015-му, і тривали більш як рік. Разом з командою Леся побувала в Криму, Маріуполі і навколишніх селах, Києва, Бердичеві, Одесі, Дніпрі, де тренувалися паралімпійці, а також в Польщі, Німеччині, Словенії та Бразилії, де у 2016-му проходили Літні Паралімпійські ігри.Леся Кордонець родом із села Балажер, що на Берегівщині, де мешкають переважно угорці. Свою першу вищу філологічну освіту здобула в УжНУ, далі навчалася у Цюріхському інституті мистецтв. У 2011 році вона разом з подругою зі Швейцарії приїхала на Закарпаття, аби зняти документальний фільм - саме про рідне село. Тоді її стрічка «Балажер. Коригування реальності» («Balazher. Die Korrekturen der Wirklichkeit») отримала нагороду «Кращий документальний фільм» на 33-му Інтернаціональному фестивалі студентських фільмів у Мюнхені. А пізніше стала лауреатом Одеського міжнародного кінофестивалю. Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram. Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube. Дізнайся першим!