Так пояснив затримку між зйомками кліпу і його релізом лідер гурту «Рокаш» Віктор Янцо на прес-конференції в Ужгородському прес-клубі. Хоч кліп і присвячений не традиційному міцному напою закарпатців, а насамперед людській долі, почуттям, пошуку себе у житті, однак «паленочка» у кліпі фігурує у достатку. Вона – немов символ щастя, якого хтось потребує і отримує із чарівного бутля свою міру з рук головного героя, а хтось – уже має вдосталь і з посмішкою відмовляється. Сюжет кліпу прослідковується не на раз-два, є доволі непростим філософським і «багатошаровим» - це ідтвердив і режисер кліпу, львів’янин Ярослав Турківський. Оператор кліпу – тезка і земляк режисера Ярослав Мончак є професійним фотографом. Переважно, він працює з моделями, часто у жанрі «ню». Завдяки досвіду і «набитій руці», він зумів перетворити кліп на послідовність фото шедеврів – кожен кадр роботи є досконалим, гарним художнім фото. Іноді це навіть відволікає від музичної частини, звукового ряду. У цьому «ефекті» зізнався навіть лідер гурту. Однак, кліп можна дивитися ще і ще раз, вслухатися і вдивлятися і щоразу знаходити цікаві нюанси і деталі як у зображенні, так і у аудіодоріжці. Сам кліп знімали влітку протягом двох днів в Ужгороді, Кольчині, Ракошині, Сваляві… Професійних акторів у кліпі немає, окрім, мабуть, головної героїні, яку зіграла ужгородська модель Юлія Чопойдало, що має досвід зйомки у кліпах, рекламних роликах і навіть на професійних кіно майданчиках у Індії. Головний же герой – простий закарпатський «фатюв» Іван. Сам він – із села Кольчино і працює «стейдж-меном», робітником сцени. Фактурна зовнішність, яскравий типаж актора дозволили обійтися зовсім без гриму. Костюмер кліпу Олена Бугренкова за допомогою реквізиту і одягу створила справжню епоху Закарпаття 70-х років минулого століття і сама з’явилася у одному з епізодів кліпу. Сама робота, хоч і була знята дуже швидко – довго монтувалася, здійснювалася кольорокорекція, ретельно пророблявся кожен кадр. Тож, незабаром реліз. Коротко про сюжет: Закарпатець Іван зустрічається із пристрастю у своєму і так непростому житті. Намагаючись втопити її у палиночці, загрузає усе глибше і йде на сповідь до церкви, де священик призначає йому покуту – розвезти «щастя» у бочці і налити його з великого бутлю усім, хто його потребує. Щастя ж самого Івана заховане і закопане десь далеко. Його пристрасть виявляється дружиною священика, який і дав йому таку дивну покуту. Втомлений і зруйнований шукає він свого захованого щастя і намагається залити ним свої душевні рани. Побажаймо «Рокашу» вдалої і успішної ротації на якому-небудь з українських музичних каналів. І чекаймо на нову роботу. Адже Віктор Янцо пообіцяв «новий кліп кожні три місяці».