«Якщо дрон не злетить, хлопці залишаться без очей»: історія 21-річного прикордонника «Фріца» (ФОТО)

У 18 років Денис повернувся в Україну, щоб стати на захист держави. Зараз 21-річний прикордонник із позивним «Фріц» має за плечима три роки служби, бойові ротації та працює оператором ударних безпілотників.

Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, Денис перебував за кордоном. Звістка про війну змінила його плани — він хотів одразу повернутися додому, однак рідні просили почекати хоча б до повноліття. Денис погодився.

Коли йому виповнилося 18, хлопець повернувся в Україну. На запитання прикордонників у пункті пропуску, чому він повертається, відповів: «Та на війну хочу».

Згодом Денис вирішив пов'язати своє життя з військовою службою та обрав прикордонні війська. Він мав можливість служити у десантних військах або теробороні, однак вирішив стати прикордонником.

Спочатку Денис служив на західному кордоні, але така служба його не влаштовувала. Він наполегливо просився на Схід. Через юний вік командування не поспішало відправляти хлопця на гарячі напрямки. Зрештою знайшли компроміс — Денис поїхав на ротацію у складі бойового підрозділу Мукачівського прикордонного загону.

Там він зустрів людей, яких згодом назвав побратимами, і зрозумів, що хоче залишитися.

Під час одного з чергувань Денис побачив, як його побратим керує дроном. Йому стало цікаво, тож він попросив дозволу спробувати. Уже за тиждень вирушив до навчального центру.

Спочатку Денис опанував розвідувальні безпілотники типу «Mavic» та «Autel» і отримав сертифікат оператора. Згодом пройшов підготовку на важкі ударні безпілотники типу «Vampire».

Перші польоти давалися непросто. Великий і гучний апарат викликав хвилювання, особливо коли його потрібно було запускати над власними позиціями з важким боєкомплектом. Однак поступово страх змінився іншим відчуттям — відповідальністю.

«Найбільше мені допомагає бути хорошим оператором БПЛА відповідальність за моїх хлопців. Якщо цей дрон не злетить, то вони залишаться без очей», – каже прикордонник.

Для «Фріца» дрон — це не просто техніка. За його словами, безпілотник дає можливість бачити те, чого не бачать люди на землі, допомагати їм орієнтуватися, стежити за противником і вражати ворожі цілі.

Бували випадки, коли безпілотники використовували і для інших завдань. Під час роботи у Серебрянському лісництві через складну місцевість та постійні обстріли логістика була практично відрізана. Воду та їжу бійцям доставляли за допомогою дронів.

Водночас основна робота ударних безпілотників — бойова. Оператор має знайти ціль, оцінити обстановку та за лічені секунди прийняти рішення. При цьому потрібно враховувати, що дрон може не повернутися.

«Якщо я знаю, що цей дрон не повернеться, але він допоможе хлопцям, то я його випущу».

За час служби «Фріц» зрозумів, що хорошому оператору недостатньо просто вміти керувати безпілотником. Потрібно бути уважним, дисциплінованим, постійно вчитися і не втрачати почуття гумору. А ще — думати про тих, хто працює поруч.

За три роки війни Денис став старшим не лише за віком. Змінилося і його ставлення до багатьох речей.

Для «Фріца» відповідь на питання, за що він воює, проста — за свою країну, рідних і побратимів.

А коли говорить про майбутнє, не будує складних планів. Після всього пережитого його мрія звучить просто — мати власний дім, сім'ю і дітей.