Яку собаку вибрати: мукачівці чесно розповіли про плюси й мінуси популярних порід (ФОТО)

Маленький компаньйон для квартири, активний пес для прогулянок чи великий сімейний улюбленець? Мукачівці розповіли журналістам Mukachevo.net, чому обрали саме своїх собак, із якими труднощами зіткнулися та що радять тим, хто лише планує завести чотирилапого друга.

Собака — це не покупка на кілька місяців, а відповідальність на 10–15 років, а інколи й довше. Саме тому кінологи радять обирати породу не лише за зовнішністю чи популярністю, а насамперед за власним способом життя. Активним людям навряд чи буде комфортно з флегматичним собакою, а тим, хто проводить багато часу на роботі, може бути важко із породою, яка потребує постійної уваги. Кажуть, що з роками чотирилапі навіть стають схожими на своїх господарів — переймають їхній ритм життя, звички та настрій. Але щоб ця дружба була щасливою для обох, до вибору собаки потрібно підходити виважено. Адже, як і діти, вони потребують часу, виховання, турботи та любові. Саме тому ми попросили мукачівців чесно розповісти про життя зі своїми улюбленцями — без прикрас, але з великою любов'ю.

Маленьке тіло, велике серце: історія Люцифера, який довів, що чихуахуа зовсім не злі

Коли Юрій із дружиною вирішили завести собаку, поспішати не стали. Довго читали про різні породи, шукали хорошого заводчика й зрештою зупинилися на чихуахуа. Хотіли маленького компаньйона, якого можна буде брати із собою в подорожі, а натомість отримали справжнього члена родини.

Семимісячний Люцифер зруйнував усі стереотипи про свою породу. Замість агресії — цікавість до людей і собак, замість постійного гавкоту — тиша. За словами господаря, за сім місяців пес жодного разу не подав голос, хоча дуже любить увагу і щоранку має власний ритуал обіймів із господарями.

"Ми навіть не уявляємо, як жили без нього" — усміхається Юрій.

Власник переконаний: найбільша помилка — думати, що маленьку собаку можна не виховувати. Люцифер знав близько десяти команд уже у тримісячному віці, адже з перших днів його соціалізували, знайомили з людьми, машинами та міськими звуками. Саме тому сьогодні він сміливо знайомиться навіть із великими собаками і легко переносить подорожі.

Чихуахуа

• Компактний собака-компаньйон.
• Дуже прив'язується до господаря.
• Легко навчається.
• Потребує соціалізації з раннього віку.

Добре підходить для подорожей.

Арія — маленька собака з характером великого охоронця

П'ять років тому власниця Арії навіть не планувала купувати собаку. Хотіла лише подивитися, що це за незнайома для неї порода — цвергпінчер. Але знайомство тривало недовго: додому вона повернулася вже з цуценям на руках.

Все почалося з випадкового відео в Instagram. Маленькі, енергійні цвергпінчери настільки зацікавили дівчину, що вона почала більше читати про породу. Найбільше підкупили їхня сміливість, впевненість у собі та характер, який зовсім не відповідає невеликому зросту.

За словами господині, Арія повністю виправдала очікування. Це справжній собака-компаньйон, який завжди готовий до пригод. Вона із задоволенням подорожує автомобілем, любить досліджувати нові місця і настільки прив'язана до господаря, що поруч із ним швидко адаптується до будь-якої обстановки.

Попри свої невеликі розміри, Арія поводиться як справжній охоронець. Вона уважно стежить за всім, що відбувається біля квартири, добре розрізняє знайомі й незнайомі звуки та неодмінно повідомить, якщо хтось наближається до дверей.

Втім, життя з цвергпінчером має й свої особливості. Господиня з усмішкою згадує, як у дитинстві Арія гризла меблі, взуття й навіть кабелі, а сьогодні може годинами "копати" ковдри чи подушки, якщо їй бракує активності. А ще вона дуже любить поїсти, тому за порціями доводиться уважно стежити.

Найбільшою перевагою цієї породи власниця називає безмежну відданість.

"Вона готова підкорювати зі своїм господарем будь-які вершини, подорожувати, досліджувати світ або просто мовчки сидіти поруч після важкого дня. Це не просто собака — це справжній член сім'ї."

Цвергпінчер

• Енергійний і дуже впевнений у собі.
• Легко навчається за правильної мотивації.
• Дуже прив'язується до господаря.
• Любить активні прогулянки та подорожі.
• Часто гавкає й намагається контролювати все навколо.
• Не любить довго залишатися на самоті.
• Підійде людям, які ведуть активний спосіб життя та готові займатися вихованням собаки.

Коббі — маленький шпіц із характером великого начальника

Шість років тому в одній із мукачівських родин шукали невелику собаку, яка комфортно почувалася б у квартирі. Так з'явився німецький малий шпіц Коббі, якого вдалося викупити у циганів. Вибір породи був простим — хотілося компактного улюбленця, і, як зізнаються господарі, очікування повністю виправдалися.

Втім, маленький розмір зовсім не означає спокійний характер. Коббі — ревнивий, вибагливий і справжній емоційний "актор". Але всі його примхи компенсує безмежна любов до родини та ніжність, яку він дарує своїм людям.

Шпіц любить тримати під контролем усе, що відбувається навколо. Він уважно стежить за кожним рухом, не любить залишатися сам і завжди першим повідомляє про гостей чи будь-який шум на подвір'ї. До незнайомих людей і тварин ставиться спокійно, а ось до змін у звичному житті звикає не одразу — нова обстановка потребує часу для адаптації.

Щоденні прогулянки тривають щонайменше годину-півтори, а найбільше часу забирає догляд за густою шерстю. Крім того, господарям доводиться уважно стежити за харчуванням, адже ця порода має чутливий шлунок і схильність до алергічних реакцій.

Попри всі особливості, власники кажуть, що не бачать у породі мінусів.

"Для нас Коббі — не просто домашній улюбленець. Це наша дитина."

Німецький малий шпіц

• Дуже відданий і ніжний до своєї родини.
• Активний, ревнивий та любить бути в центрі уваги.
• Часто гавкає й уважно контролює все навколо.
• Легко навчається, але потребує послідовного виховання.
• Має густу шерсть, яка вимагає регулярного догляду.
• Потребує контролю харчування через чутливе травлення.
• Не любить самотності та важко адаптується до різких змін.

Хаскі — собака, яка не гавкає, а «розмовляє»

Чотиримісячна хаскі на ім'я Mystic Flame лише нещодавно стала частиною родини, але вже встигла підкорити серця своїх господарів. Її придбали у розпліднику, а вибір породи був зовсім не випадковим — до цього в сім'ї вже жила хаскі, тому добре знали, чого чекати від цієї породи.

Втім, власники зізнаються, що жодних особливих очікувань не будували. Просто хотіли ще одного вірного друга.

Mystic Flame росте лагідною, люблячою та дуже кмітливою. Вона легко знаходить спільну мову з людьми, любить дітей, із цікавістю знайомиться з іншими тваринами й майже ніколи не конфліктує. Найбільше їй подобається бути поруч із родиною, адже самотність хаскі переносять не надто добре.

Попри юний вік, собака вже добре піддається навчанню. Щоправда, господарі жартують, що іноді заняття їй просто набридають, адже впертість — одна з характерних рис цієї породи.

Ще одна цікава особливість хаскі — вони майже не гавкають.

"Вона не гавкає, вона говорить", — усміхаються власники.

Щодня Mystic Flame проводить на прогулянках близько двох годин, а решту своєї енергії витрачає вдома під час ігор. Господарі кажуть, що догляд за собакою нескладний, однак майбутнім власникам варто пам'ятати про сильний мисливський інстинкт породи — під час прогулянок хаскі легко можуть захопитися запахами чи погонею за здобиччю.

Сибірський хаскі

• Лагідний, дружелюбний і товариський.
• Добре ладнає з дітьми та іншими тваринами.
• Любить тривалі прогулянки й активний спосіб життя.
• Не любить залишатися на самоті.
• Добре навчається, але може бути впертим.
• Має виражений мисливський інстинкт.
• Частіше "розмовляє", ніж гавкає.

Берна — вівчарка, яка вважає себе головним «прорабом» у домі

Однорічна німецька довгошерста вівчарка Берна з'явилася у родині з розплідника. Вибір породи був цілком свідомим, адже в сім'ї вже не одне покоління жили саме вівчарки. Їх люблять за розум, відданість і здатність бути не лише домашнім улюбленцем, а й справжнім другом та охоронцем.

Господарі зізнаються, що Берна не просто виправдала очікування — вона давно стала повноцінним членом родини. Щодня зустрічає всіх біля дверей так, ніби не бачила цілу вічність, бере участь у всіх домашніх справах і завжди уважно стежить за тим, що відбувається навколо.

Не дарма вдома її жартома називають "прорабом".

Берна ніби контролює кожен крок господарів, уважно спостерігає за всім і перевіряє, чи все йде за планом. Водночас вона дуже лагідна й емоційна, хоча до незнайомців спочатку ставиться насторожено. Познайомившись ближче, швидко знаходить спільну мову як із людьми, так і з іншими тваринами.

Втім, власники попереджають: ця порода потребує багато часу. Берна має майже невичерпний запас енергії, тому без тривалих прогулянок, ігор та занять може самостійно знайти собі розваги. А розум, який так цінують у вівчарках, вимагає постійної роботи — команди потрібно регулярно повторювати, інакше собака вирішить, що їх можна й не виконувати.

Окремої уваги потребує і догляд. Під час сезонної линьки шерсть буквально всюди, а через схильність до харчових алергій господарі ретельно підбирають раціон.

Попри це, у родині переконані: для людей, які люблять активний спосіб життя і готові вкладати час у виховання, кращого друга годі й шукати.

Німецька довгошерста вівчарка

• Розумна, віддана та легко навчається.
• Має сильний охоронний інстинкт.
• Потребує багато фізичної та розумової активності.
• Любить контролювати все, що відбувається навколо.
• Добре ладнає з людьми за правильної соціалізації.
• Потребує регулярного догляду за шерстю та уваги до харчування.
• Підійде активним людям, готовим займатися вихованням собаки.

Бадді — джек-рассел, який живе у шаленому ритмі й ніколи не відмовиться від пригод

Якщо дивитися лише на розміри джек-рассел-тер'єра, можна подумати, що це маленький і невибагливий домашній улюбленець. Але власники Бадді переконують: за компактною зовнішністю ховається справжній мисливець із невичерпною енергією.

Бадді обожнює лісові прогулянки, подорожі автомобілем і нові місця. Під час мандрівок він завжди трохи хвилюється, але швидко освоюється, якщо поруч є його людина. Саме зв'язок із господарем, кажуть власники, став запорукою того, що навіть захопившись запахом чи іншою твариною, пес обов'язково повертається на поклик.

Втім, залишати все на самоплив не можна. На шиї у Бадді завжди є адресник із контактами власників, адже мисливський інстинкт у джек-расселів дуже сильний.

Господарі розповідають, що найбільше часу забирають не догляд чи харчування, а саме активність. Щодня Бадді потрібні тривалі прогулянки, нові враження, ігри та тренування. Якщо не дати вихід його енергії, він швидко знайде собі заняття сам, і не факт, що воно сподобається власникам.

Попри невибагливість у догляді, порода має свої особливості. Джек-рассели линяють практично цілий рік, а ще можуть мати чутливе травлення та алергії. Сам Бадді, наприклад, не переносить курятину, тому його раціон ретельно контролюють.

Власники зізнаються, що через популярність Пса Патрона багато хто помилково вважає джек-расселів простими, веселими й безтурботними собаками. Насправді ж це порода зі складним характером, яка потребує дисципліни, послідовного виховання та великої поваги.

"Головне — завжди пам'ятати, що джек-рассел залишається мисливцем. Він стане найкращим другом для людини, яка любить пригоди, рух і щирі емоції."

Джек-рассел-тер'єр

• Надзвичайно активний, сміливий і кмітливий.
• Має сильний мисливський інстинкт і чудовий нюх.
• Потребує щоденних фізичних та розумових навантажень.
• Добре навчається, але вимагає послідовного виховання.
• Любить подорожі та активний відпочинок із господарем.
• Може мати алергії та чутливе травлення.
• Не підійде людям, які не готові приділяти багато часу прогулянкам і вихованню.

Шейла та Авокадо — американські акіти, які не виконують команд "на автоматі"

Шейла та Авокадо — дві молоді американські акіти, яких власниця свідомо обрала після знайомства з породою. Обох собак вона придбала у розпліднику. Сьогодні Шейлі 1 рік і 1 місяць, а Авокадо — майже 9 місяців. Попри невелику різницю у віці, кожен із них уже має власний характер: Шейла більш спокійна й урівноважена, тоді як Авокадо — активніший і допитливіший.

Власниця каже, що американська акіта привабила її насамперед своєю індивідуальністю. Це собака, яка не прагне бездумно виконувати команди й має власний погляд на світ. Водночас вона дуже прив'язується до своєї сім'ї та вибудовує з людиною особливий, глибокий зв'язок.

Саме тому очікування повністю виправдалися. За словами господарки, акіта розкривається не одразу — вона потребує часу, уваги та послідовного виховання. Але якщо між собакою і людиною виникає довіра, вона стає надзвичайно відданим компаньйоном.

Шейла та Авокадо тонко відчувають настрій господарки, постійно тримаються поруч, хоча ніколи не нав'язуються. До дітей ставляться спокійно й терпляче, до незнайомців — стримано, спершу уважно оцінюючи ситуацію. З іншими тваринами легко знаходять спільну мову за умови правильної соціалізації.

Найбільшою особливістю породи власниця називає самостійність. Американська акіта не реагує на жорсткі методи виховання. Вона ніби спочатку обдумує прохання господаря, а вже потім вирішує, чи готова його виконати. Саме тому найкращий результат дають спокій, терпіння та взаємна повага.

Попри великі розміри, догляд за акітою не надто складний. Основної уваги потребує сезонна линька, а також правильне харчування й контроль фізичних навантажень у період росту.

Власниця переконана: американська акіта — це не порода для тих, хто шукає максимально слухняного й простого собаку. Але для людей, готових будувати партнерські стосунки зі своїм улюбленцем, вона стане відданим другом на довгі роки.

Американська акіта

• Спокійна, врівноважена та дуже віддана своїй сім'ї.
• Має незалежний характер і власну думку.
• Добре відчуває емоційний стан господаря.
• До незнайомців ставиться стримано, але без безпідставної агресії.
• Потребує послідовного виховання, заснованого на довірі.
• Рідко гавкає, але уважно контролює все, що відбувається навколо.
• Не підійде людям, які хочуть максимально простого та беззаперечно слухняного собаку.

«Вона сама нас обрала»: історія Афіни, яка змінила плани своїх господарів

Якщо історія Шейли та Авокадо показує, якою може бути американська акіта в повсякденному житті, то знайомство з Афіною доводить: іноді собаки самі знаходять своїх людей.

Два роки тому її майбутні господарі їхали знайомитися зовсім не з акітою. У планах була вівчарка. Проте серед цуценят саме Афіна першою привернула до себе увагу. Її погляд, своєрідна "усмішка" та харизма змусили змінити рішення.

"Здавалося, ніби вона сама нас обрала", — згадують власники.

Перед покупкою вони багато читали про американських акіт і навіть трохи хвилювалися через їхній незалежний характер. На практиці ж Афіна виявилася доброю, дуже відданою та розумною собакою, яка чудово відчуває настрій своїх людей.

Вона майже не гавкає без причини, із задоволенням гуляє з дітьми, спокійно поводиться вдома і ніколи не псує речі. Щодня Афіна проводить із господарями одну-дві години на прогулянках, а решту часу уважно спостерігає за всім, що відбувається навколо.

Господарі кажуть, що головне в стосунках з американською акітою — не примушувати, а заслужити довіру. Саме тоді вона стає не просто домашнім улюбленцем, а справжнім партнером і другом.

Сьогодні власники переконані: хоча колись саме Афіна обрала їх, це стало одним із найкращих рішень у їхньому житті.

Віва — велике пухнасте «ведмежа», яке закохує в себе з першого погляду

Шестимісячна Віва — вже третій бернський зенненхунд у житті своєї господарки. Після першого собаки вона настільки полюбила цю породу, що, за її словами, буквально "захворіла" нею. Та після втрати другої улюблениці жінка майже два роки не могла наважитися знову завести собаку.

Та час лікує. Згодом у розпліднику вона зустріла Віву — життєрадісну маленьку дівчинку, ім'я якої повністю відповідає її характеру.

Господарка описує бернського зенненхунда як велике добре ведмежа, яке найбільше любить людей. Віва постійно шукає можливість побути поруч, обожнює обійми й дуже швидко навчається новому. Попри те, що їй лише пів року, вона вже важить понад 30 кілограмів, а в дорослому віці її вага може сягнути 45 кілограмів.

Як і всі цуценята, Віва іноді пустує, але серйозних проблем не створює. Щоправда, характер у неї вже є. Якщо не хоче виконувати команду, може демонстративно виплюнути смаколик або зробити вигляд, що зовсім не чує господарку. Тож мотивацію для навчання доводиться шукати щоразу по-новому.

Попри значні розміри, бернський зенненхунд не потребує виснажливих тренувань чи багатокілометрових пробіжок. Найбільше ця порода любить неспішні прогулянки поруч із господарем. До людей ставиться доброзичливо, чудово ладнає з дітьми й зовсім не схожа на суворого охоронця — це радше уважний пастух і відданий сімейний компаньйон.

Водночас майбутнім власникам варто бути готовими до регулярного догляду. Густа шерсть потребує постійного вичісування, особливо навесні, а великі собаки схильні до захворювань суглобів і мають підвищений ризик онкологічних хвороб. Саме тому господарка уважно стежить за здоров'ям Віви, обирає якісний корм, додає вітаміни та хондропротектори.

Найболючішим недоліком породи вона називає коротку тривалість життя.

"Для мене Віва — це маленька собача дитина. Ми щодня вчимося разом терпінню, взаєморозумінню й дуже хочемо, щоб собачий Боженька подарував нам ще багато щасливих років разом."

Бернський зенненхунд

• Доброзичливий, лагідний і дуже орієнтований на людину.
• Любить спокійні прогулянки більше, ніж інтенсивні тренування.
• Чудово ладнає з дітьми та іншими тваринами.
• Повільно дорослішає — повністю формується приблизно до 2,5 року.
• Потребує регулярного догляду за густою шерстю.
• Вимагає якісного харчування та контролю здоров'я суглобів.
• Найкраще підходить спокійним і врівноваженим людям.

Айс — службовий пес, який щодня допомагає військовим

Одинадцятимісячний Айс породи голландська вівчарка не просто домашній улюбленець. Він проходить службу разом зі своїми двома господарями — Богданом і Семеном, військовослужбовцями Ужгородського зонального відділу Військової служби правопорядку Збройних сил України.

Айс з'явився у підрозділі зовсім не випадково. Його придбали у розпліднику в Луцьку спеціально для службових завдань. Саме голландську вівчарку обрали через її силу, витривалість, високий інтелект, дисциплінованість і здатність працювати навіть у найскладніших умовах.

За словами військових, молодий пес повністю виправдав покладені на нього сподівання. Попри свій вік, він уже проявив себе як витривалий, уважний і надійний помічник.

У побуті Айс зовсім інший. До дітей він ставиться терпляче й доброзичливо, до незнайомців — насторожено, але без безпідставної агресії. З іншими тваринами легко знаходить спільну мову за умови правильної соціалізації.

Голландські вівчарки дуже добре навчаються, однак потребують досвідченого наставника. Айс любить працювати, виконувати завдання і щодня потребує не менше двох-трьох годин фізичних та розумових навантажень. Без цього така собака швидко починає нудьгувати.

Господарі розповідають, що ця порода має незалежний характер і здатна самостійно приймати рішення, особливо під час виконання службових завдань. Саме тому виховання будується на довірі, регулярних тренуваннях і взаєморозумінні.

Догляд за Айсом не надто складний: регулярне вичісування, якісне харчування, ветеринарний контроль і достатньо руху. Проте власники наголошують, що ця порода точно не для людей, які ведуть малорухливий спосіб життя або шукають спокійного домашнього улюбленця.

"Якби Айс був людиною, він точно став би рятувальником або військовим — сміливим, надійним і готовим допомогти за будь-яких обставин", — усміхаються його господарі.

Голландська вівчарка

• Службова порода з високим інтелектом і витривалістю.
• Легко навчається та любить виконувати завдання.
• Віддана своєму провіднику й добре працює в команді.
• Потребує щоденних фізичних і розумових навантажень.
• До незнайомців ставиться насторожено, але без агресії.
• Має незалежний характер і потребує досвідченого власника.
• Не підходить людям, які не готові приділяти собаці багато часу.

Луна та Мія — дві білі вівчарки, які доводять, що навіть одна порода може бути абсолютно різною

Луна та Мія — дві білі швейцарські вівчарки, які живуть в одній родині, але мають зовсім різні характери. Старшій Луні п'ять років, молодшій Мії — два. Цікаво, що Мія народилася вже вдома, тож господарка виховує собак змалку і добре знає всі особливості цієї породи.

Зізнається, що вибирала майбутнього чотирилапого друга дуже довго. Закохалася саме у білу швейцарську вівчарку через її зовнішність, інтелект і характер. Реальність виявилася трохи іншою, ніж очікування, але сьогодні вона не змінила б свого рішення ні на мить.

Луна — справжній холерик. Хитра, норовлива, завжди прагне бути головною й контролювати все навколо. Господарка жартує, що це "вічний підліток". Найбільше у світі Луна любить м'ячик, а ще вже встигла скласти свій перший іспит BH/VT із слухняності та продовжує навчання.

Мія — її повна протилежність. Ніжна, лагідна й трохи сором'язлива. Вдома вона спокійна та слухняна, а на прогулянках може перетворитися на справжню пустунку. За словами власниці, молодша собака ніби створена для любові та обіймів.

Попри різні характери, обох об'єднує одна риса — невичерпна енергія. Білі швейцарські вівчарки потребують багато руху, регулярних занять і постійного навчання. Якщо приділяти цьому достатньо часу, собака виростає чудовим компаньйоном і дуже слухняним другом.

Луна до незнайомців ставиться стримано й не любить, коли порушують її особистий простір. Мія, навпаки, спочатку трохи боїться нових людей, але швидко відкривається й охоче знайомиться. Самотність обидві переносять спокійно, хоча завжди з нетерпінням чекають повернення господаря.

Догляд за породою нескладний. Основне — правильне харчування, адже через білу шерсть у деяких собак можуть виникати алергічні реакції. Також власниця радить не забувати про активні прогулянки. У будні це три виходи на день, а у вихідні — поїздки до лісу, в гори чи на поле, де собаки можуть вдосталь набігатися.

Найчастіше люди дивуються саме зовнішності цих собак. Багато хто не одразу розуміє, що перед ними вівчарка, адже звик бачити представників цієї групи з темним забарвленням.

Біла швейцарська вівчарка

• Дуже активна, розумна та легко навчається.
• Може мати зовсім різний характер навіть у межах однієї родини.
• Потребує багато прогулянок, занять і фізичних навантажень.
• Добре переносить самотність, але дуже прив'язується до господаря.
• Може мати харчові алергії, тому важливо правильно підібрати раціон.
• Дивує незвичним білим забарвленням, хоча є повноцінною вівчаркою.
• Найкраще підходить активним людям, готовим багато часу приділяти вихованню.

Ліса — далматинка, яка заряджає енергією всю родину

П'ятирічна Ліса з'явилася в родині після давньої мрії. Її господарі давно хотіли саме далматина, тож коли з'явилася можливість, без вагань придбали цуценя. Кажуть, закохалися в цю породу не лише через її незвичайний плямистий окрас, а й через життєрадісний характер.

І очікування повністю виправдалися. Ліса виросла справжнім енерджайзером, який щодня дарує гарний настрій усій родині. Вона добра, хитра, дуже любить увагу й буквально не уявляє життя без людей поруч. Найбільше щастя для неї — коли її гладять, обіймають або просто проводять із нею час.

Втім, майбутнім власникам варто знати, що далматин — це собака, яка майже ніколи не сидить на місці. Гіперактивність — одна з головних рис породи. Лісі потрібні довгі прогулянки, багато бігу й постійна увага. Вона любить усе контролювати: завжди першою зустрічає господарів, проводжає їх і уважно стежить за всім, що відбувається вдома.

За словами власників, характер у Ліси дуже цікавий. З незнайомими людьми вона іноді може демонструвати суворість і навіть удавати агресію, хоча насправді є доброю собакою. З інших тварин найбільше любить... котів. А от до маленьких дітей ставиться насторожено, тому знайомство з ними має бути поступовим.

Попри свою активність, Ліса досить кмітлива. Вона легко запам'ятовує команди, хоча спеціально її майже не навчали. Також у далматинки добре розвинений мисливський інстинкт, а біг — одна з її найбільших пристрастей.

Є й особливості догляду. Господарі зізнаються, що найбільше клопоту завдає шерсть — доглядати за нею доводиться регулярно.

Якби Ліса була людиною, кажуть власники, вона була б дуже балакучою, щирою і завжди усміхненою.

Далматин

• Дуже енергійний, доброзичливий і кмітливий.
• Потребує багато руху та щоденних активних прогулянок.
• Любить бути поруч із людьми й потребує багато уваги.
• Добре запам'ятовує команди.
• Має мисливський інстинкт і обожнює бігати.
• Потребує регулярного догляду за шерстю.
• Найкраще підійде активним людям, які готові багато часу проводити зі своїм собакою.

Усі історії різні, але об'єднує їх одне — ідеальної породи не існує. Кожен собака має свій характер, потреби та особливості. Саме тому перед тим, як завести чотирилапого друга, варто чесно оцінити свій спосіб життя, можливості та кількість часу, яку ви готові йому присвятити. Адже правильно обрана собака стає не просто домашнім улюбленцем, а справжнім членом родини на багато років.