І, незважаючи на думки, які почасти озвучують навіть самі жінки, про те, що свято своє віджило, а подарунки та компліменти потрібно робити не лише один раз у році, все-таки, що не кажіть, зайвий раз побути в центрі чоловічої уваги не завадить. «НЗ» усталеного звичаю ламати не стали, втім, пішли на певний експеримент. Пам’ятаючи, що «краса врятує світ», а краса – це жінка, ми й запропонували трьом панянкам різного віку пофілософствувати та розпитали їх про те, якою вони бачать сучасну жінку, про що мріють та в чому їхнє щастя. І от що з цього вийшло. Єлизавета Нежива, школярка, 7 років — Моя мрія – поїхати жити в Париж, там вчитися, купити кабріолет, великий будинок, хорошого жениха знайти, завести вівчарку. Нареченого хочу обов’язково з України, й аби він вчився на французьку. Професію може мати таку ж, як у мене. Я хочу стати вченим або художником. Ще не вирішила. Можливо, буду вивчати тварин, кістки драконів, їхні печери шукати. Я думаю, що люди повинні, по-перше, бути розумними, справедливими, не пити горілку ніколи. А ще — гарно вчитися, вміти читати і писати. Тоді вони будуть ідеальними. Жених теж має бути розумним. По-друге, ніколи не вживати алкоголь. Це точно. Тому що це вже не чоловік, а катастрофа. Для дівчинки головне — розум. Вона має працювати і може трошки відпочивати. Головне, звичайно, робота. Дівчина має бути розумною і красивою. Всі дівчата гарні. Хлопчики божеволіють від них. Хлопчики сильніші, а дівчата — розумніші. Я і сама намагаюся виглядати не дурною. Для цього багато чого дізнаюся. От недавно взнала, що китайські дракони можуть танцювати. Щороку в Китаї проходить фестиваль китайських драконів. І там кажуть, що, за легендою, ці тварини колись танцювали. Головне для людини – любити, поважати інших і бути розумною. Ні в якому разі не можна вживати алкоголь і наркотики. І курити не можна. Тому що це забруднює легені. Треба поважати і себе, й інших. Хлопчики дівчат люблять, напевно, за красу. А ще, може, тому, що їм самотньо. Сім’я – це коли чоловік, жінка, діти і домашні тварини. В родині головний чоловік. А коли його немає вдома, то жінка. Щастя – це любов на все життя. І взагалі у світі має бути гармонія, спокій і добро. Це найголовніше. І тоді всі будуть щасливі. Вікторія Манайло-Приходько, художниця, 46 років: — Бог дав, що я виросла в творчій сім’ї, і мистецьке оточення завжди впливало на мій майбутній вибір. Хоча для дівчинки все одно пріоритетом є кохання. Будь-яка дитина, як матрицю, за основу свого майбутнього бере те, що є в її сім’ї. Якщо родина щаслива, є мамка, нянько, сестричка, братик, то і їй в майбутньому хочеться того ж. Утім, сучасна жінка не тільки охоронниця сімейної ватри, і не тільки мама. Їй хочеться реалізуватися в кар’єрі, творчості. Самоутвердитися, словом. Але жінка, яка не має сім’ї, дітей, не до кінця виконала свою місію. Поєднувати родину і кар’єру можливо — для того, хто бажає. Все залежить від нас. Захочемо — зможемо, не хочемо – зробимо вигляд, що не можемо. Хто прагне, той буде і вдома, і біля дітей, і на роботі. Головне — бачити ціль і мати бажання дійти до неї. Свій творчий потенціал я почала реалізовувати вже досить пізно, коли народилася наша четверта дитина Катруся. Тоді я поставила перед собою питання, де я хочу бути далі. Позаду я мала університет, надзвичайно цікаву роботу в музеї, потім — у Падіюні. І треба було повертатися кудись знову. Я подумала — Бог дає нам якийсь талант. І якщо ми його не реалізуємо, то що ми тут робимо? А оскільки я завжди хотіла малювати і відчувала в собі такі сили, то й вирішила зайнятися саме живописом. Тоді мене дуже підтримали і батько, і Слава Приходько. Вони казали – роби, не бійся. Адже головне — не боятися. В житті ми саме через страх не досягаємо багатьох речей. Думаємо, а що, як не вийде, засміють. Треба ж навпаки — братися до роботи. Що я, власне, і зробила. Зараз, до речі, я вчуся на 4 курсі художнього інституту. Мені надзвичайно подобається бути в ролі студентки. Плюси сучасного суспільства в тому, що жінка може себе реалізувати, розкритися більше. Що ж до того, буцімто нині спостерігається певне змужніння жінок, то пояснюється це тим, певно, що ми перебрали на себе забагато не власних раніше нам функцій. Сучасна жінка хоче, крім того, що керує вдома, бути потрібною і поза ним. Вона, безперечно, має для цього і здібності, і права. А чоловік у цьому світі почуває себе, мабуть, не дуже комфортно. Тому сьогодні потрібно радше говорити про те, що і жінка, і чоловік однаково відповідальні за все. Ми ж сьогодні взяли на себе чоловічі ролі, при цьому не віддали частину своїх. Часто буваю у родичів в Угорщині. Там кожен робить, що може. Мені здається, що жінка повинна так розподілити обов’язки, щоб організувати своє життя найбільш зручно. Але при цьому не образити і чоловіка. Надзвичайно важко жінці в суспільстві. Воно і хворе, і неуважне до неї. Нам потрібно в системі теперішніх суспільних відносин знайти себе, влаштувати дітей. Але жіноча мудрість і вміння пристосовуватися виручає. Знаходимо можливості бути собою. Ви будь-яку європейку поставте в наші умови на тиждень. То вона за день уже буде хвора і ніколи не зрозуміє, як ми тут живемо та й ще залишаємося такими гарними. Справді, наша жінка — це щось унікальне. Якщо ж говорити про мрії, то мої – безперечно в дітях. Я хотіла б, аби кожна дитина знайшла себе. І тоді я буду щаслива. А все інше докладеться. Ганна Карбовська –головний бухгалтер стадіону «Авангард», 80 років. — У дитинстві я і не мріяла бути бухгалтером. Мені дуже подобалася адвокатська робота. Адже був дар володіти аудиторією. І я вміла захищати людей. Але на мою долю прийшлася війна, а там потрібна була саме ця спеціальність. На мою думку, всі люди народжуються для добра. Тому дуже важливо нести його іншим. Раптом комусь важко, і ти це бачиш. І якщо можеш допомогти – не чекай, поки про це попросять. Бо як би сутужно не було людині, попросити про щось їй може бути взагалі несила. Крім того, обов’язкові якості людини – культура (це обов’язково), цілеспрямованість, сила волі. Безвольна людина нічого не зможе зробити. Але найголовніше – залишити після себе добрий слід. Хоча чоловіків і вважають сильною половиною людства, жінки в переважній своїй більшості набагато мужніші за чоловіків. Чоловіки набагато слабші. От захворів він – і все втрачено. Одразу розкисає, не знає, куди подітися. А жінці хоч би що. Вона бере себе в руки і продовжує виконувати домашню роботу. Що ж до того, потрібно жінці працювати чи ні. Особисто я на різних роботах – з 14 років. І мені здається, що соціальні програми слід зорієнтувати так, аби давати пенсії жінкам в молодості — коли вони вчаться, одружуються, народжують дітей. Хоча б на 5—10 років, поки дитина не піде в школу. А пенсія після 55 років не є необхідною. Нашим жінкам робота допомагає жити, вона тримає їх у певному тонусі. Коли ж залишаються вдома – організм відразу здає. Робота ж вимагає від тебе відповідного самопочуття і змушує гарно виглядати. От я, наприклад, кожен тиждень починаю із салону краси. Зранку роблю зарядку. Адже мені потрібно спілкуватися з людьми, а значить –ати гарний вигляд. Тому вважаю, що робота просто необхідна для життя. Звичайно, дуже багато і від людини залежить. От я часто проходжу набережною і постійно там бачу літніх людей, які сидять, розмовляють і дихають повітрям. Для мене такий ритм життя неможливий. Прогулянки без мети задоволення не приносять. Якщо я йду, то обов’язково кудись… Багато жінок перестають за собою слідкувати, наприклад, після того, як вийдуть заміж. Але це неправильно. Жінка має завойовувати свого чоловіка щодня. Адже вона завжди повинна залишатись для нього загадкою. Для того, аби завжди бути в тонусі, потрібно небагато: не шкодити своєму здоров’ю, тому що ніхто не зможе зробити так багато поганого людині, як вона сама; не мати шкідливих звичок, висипатись. А ще — завжди має вистачати часу на себе. Бо жінки часто займаються самопожертвуванням — живуть заради дітей, сім’ї, а відтак — не приділяють достатньо уваги собі. Я вважаю, що це абсолютно неправильно. Коли жінка доглянута, гарно одягнена, сама собі подобається, завжди усміхається, то вона буде подобатись й іншим. Тоді вона щаслива, тоді можна жити.