– Почнемо з того, що у мене дуже постраждали нігті. Сказати, що вони зіпсувалися – не сказати нічого, – розповідає Ірина Галай. – По приїзду в Катманду я вирішила привести свої ручки в порядок, але в салоні не було світла, і гель-лак мені знімали при світлі ліхтариків з трьох айфонів працівників салону. Справа була нехитра, враховуючи, що велика частина покриття відвалилася ще на горі. Трохи складніша справа з педикюром. Нігтя на великому пальці лівої ноги залишилося жити максимум тиждень. Він чорний, і оточений кривавими мозолями. Ці ушкодження я заробила під час спуску з висоти 6400 м. Також, зізнається дівчина, серйозно постраждали і її ноги, які шалено натерли дорогі черевики, мовляв, попереду літо, а «у мене ноги як у колгоспниці» – Яке ж було моє полегшення, коли я зняла жахливу кисневу маску, яка віддавила мені зуби! – каже Ірина. – У Гімалаях я залишилася без половини шевелюри. В спальнику деякі ділянки волосся перетворилися в великий і красивий кому вовни, як на вуличній собаці. Деякі такі вузли врятувала француженка Марія, яка, до речі, тричі сходила на Еверест. Зранку вона із задоволенням допомагала мені розчісувати волосся на висоті 6400 м. Романтично, чи не так? Альпіністи з усього табору, бачачи все це захід, люб'язно пропонували свою допомогу у вигляді ножиць. Але ми з Марією були непохитні, і відправляли їх назад. Ножиці для слабаків. Свій день народження Ірина святкувала дорогою на Еверест, і пригощалася батончиком Snickers та кипятком. Свою розповідь про те, чим довелося мукачівці пожертвувати заради підкорення Евересту, Іра завершує твердження, що нема нічого неможливого: – Головне – з гумором, менше пафосу, більше посмішок. Нігті заживуть, волосся відросте, шкіра оновиться. А все інше дрібниці життя. Життя заграла новими фарбами. І це прекрасно! До слова, минулої неділі, 29 травня Ірину урочисто зустріли в Києві та вручили відзнаку з рекордом.