У Медіацентрі УжНУ розповідають, що студенти-історики, в рамках етнографічної експедиції відвідали 20 сіл Мукачівщини: Бобовище, Лохово, Грибівці, Балашовці, Їльківці, Розтовятиця, Микулівці, Жуково, Руське, Чопівці, Іванівці, Череївці, Лавки, Лісарня, Клячаново, Щасливе, Горонда, Старе Давидково.Студенти не тільки спілкулкувались зі старожилами, а й зібрали чимало матеріалу мультикультурного минулого Мукачівщини. Зокрема, напередодні Другої світової війни у селі Клячаново євреї складали майже п’яту частину його населення. Хоч сліди культурної багатоманітності і майже стерті, однак ще помітні у селах до тепер. Наприклад у с. Лохово можна почути назву «міст Лайми», який свідчить про його колишню єврейську історію, матеріальних артефактах і особливо в спогадах старожилів.Цьогоріч найстарішим оповідачем стала жителька села Руське Ганна Михайлівна Анталик, якій виповнилося 97 років. Доволі цікавими були розповіді старожилів досліджуваних сіл про способи носіння дитини у довгому рушнику («гайтці»), великої кундирявої хустки («кестемана») літніми жінками, окремі аспекти родинної обрядовості, зокрема використання довгих рушників старостами на весіллях. Нам вдалось записати цілу низку весільних пісень, які присвячені плетінню вінків, застіллю, куховаркам («сокачкам»), ґазді, що видає заміж дочку та ін. Так юні історики фіксували зразки традиційних гончарних виробів і керамічного посуду, що виготовлявся на цегельному заводі в Іванівцях, старі будинки, побудовані у 20-30-х рр. ХХ ст. Також студенти зібрали чимало артефактів — гончарні вироби, куделі, веретена, поток, ничильниці), дерев’яні корита, дійниця, спеціальний пристрій для обпалювання свиней («фурчак»), плетена дитяча колиска («більчув»).