Бейла Токач (Takach Bela) народився у 1874 році в Мукачеві. Архітектурну освіту здобув у Технічному університету в Будапешті, після чого працював два роки в архітектурному бюро легендарного Іґнаца Альпара — майстра історизму, автора будапештських проєктів замку Вайдагуняд, Національного банку Угорщини, палацу Анкер та інших визначних пам'яток. У 1900 році Бела Токач здійснив навчальні поїздки у Францію та Велику Британію, а звіди подався за океан. В США Бейла прожив майже 10 років. Спочатку працював у архітектурному бюро Dodge & Morrison, яке спеціалізувалося на проєктуванні хмарочосів. Одночасно також співпрацював зі своїм земляком, архітектором Йожефом Вошем, з яким вони спільно взяли участь у архітектурному конкурсі на найкращий проєкт мерії Нью-Йорка. Наступного ж дня після оприлюднення конкурсного проєкту, Бейлу Токача запросили на роботу у відоме архітектурне бюро Jardine, Kent & Jardine, численні проєкти якого прикрашають Бродвей та П'яту авеню. Звідти він пізніше перейшов працювати у Stein, Cohen & Roth, де самостійно спроєктував інтер'єри резиденції Флейшмана та 10-поверхового готелю Belleclaire на Мангеттені. З 1902 року Бейла Токач почав працювати в дизайн-студії всесвітньо відомої компанії Tiffany & Co, де під керівництвом Луїса Комфорта Тіффані опанував навички роботи з опалесцентним склом. Протягом двох років під брендом Tiffany з рук Бели вийшли численні вітражі, скляні мозаїки та предмети декоративно-ужиткового мистецтва. У 1904 році Бела повернувся додому, щоб відвідати родичів. Протягом кількох місяців перебування в Угорщині митець не сидів склавши руки і разом з Йожефом Вошем виграв конкурс на найкращий проєкт ратуші міста Кішкунфельдгаза — одної із найвизначніших пам'яток стилю угорська сецесія.Приїхавши знову до Нью-Йорка, Бейла Токач став учнем культового Альфонса Мухи, який у цей час теж проживав у США і проводив там навчальні курси. Протягом американського періоду Бела організував кілька успішних персональних виставок у Нью-Йорку, Бостоні та Філадельфії, брав участь у численних виставках від студії Карнеґі-Хола, його акварельні роботи також регулярно експонувалися у Палаці мистецтв в Будапешті. В Нью-Йорку Бейла Токач завдяки товаришам-індусам познайомився з індуїстською філософією та буддизмом, що сильно вплинуло на його творчість. Був членом американського Теософського товариства, а згодом — секретарем угорської секції товариства. У 1909 році на одній з виставок картинами митця захопилася президентка Теософського товариства Анні Безант, котрій Бела потім подарував одну зі своїх робіт — відтак його акварель прикрасила бібліотеку штаб-квартири товариства у Лондоні. У 1909 році Бейла Токач розробив проєкт реновації будівлі реформатської церкви для рідного Мукачева — після завершення будівельних робіт оновлена споруда отримала неороманські риси. у 1910 році, після смерті колеги Йожефа Воша, Бейла Токач повернувся до Угорщини і осів остаточно у Будапешті. У цей період проєктує адміністративні споруди, житлові будинки та приватні вілли у сецесійному стилі, а згодом експериментує з новими стилями, зокрема ар деко. Серед найвідоміших архітектурних робіт — проєкти вілли композитора Ерньо Донаньї у Будапешті (1928) та палацу графа Берталона Сечені в Шеґешді (1907). Помер у 1947 році в Будапешті.Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram. Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube. Дізнайся першим!