Ковальський Jazz одного ужгородського майстра (ФОТО)

Михайло народився у Рахові, але все життя прожив у Ужгороді, де він й по сьогодні живе та працює. Окрім своєї сім'ї – дружини-красуні Тетяни та двійнят Івана та Анастасії, дуже любить справу, якою займається – живе ковальством і ковальство в ньому живе. Він не навчався цьому в навчальних закладах, навіть отримав професію абсолютно іншого спрямування, та він, як то кажуть, не закопав свій талант в землю, адже у Михайла щодо ковальської справи не просто голова і руки з правильного місця ростуть, а ще й можуть похизуватися своєю талановитістю та професіоналізмом! У 2006 році Михайло Горват був нагороджений за роботу "Принцеса на горошині" (в номінації "Класичне ковальське ремесло та камерна пластика" за вирішення художнього образу традиційними методами ковальства). І скажу вам, друзі, не даремно – самі дивіться! — Михайле, розкажи, за яких обставин відбулося твоє знайомство з металом? — Перше знайомство – десь 1999 рік, потрапив в кузню до знайомого, на той час це був навіс на городі, горно з пилососа, мінімум інструментів, напевно тоді мене вже заціпило. Через рік я вже працював-підсобляв у тій майстерні, яка на той час перемістилася в Ужгородський замок-музей. Там панувала особлива атмосфера, це місце притягувало, напевно через інформаційну насиченість та людей з якими пощастило працювати і спілкуватися. На той час, я не мав постійного місця роботи, займався зовсім різними справами (жив у комуні, вчився і працював за кордоном, виробляв справжній швейцарський сир, працював фотографом і т.д), тому не боявся спробувати ще щось нове, почати з нуля. — Ого, навіть сир!? Дуже цікаво... А де ти навчався ковальської справи і кого можеш назвати своїми найкращими вчителями? — Ковальської справи навчався безпосередньо в кузні, "через руки в голову", а найкращими вчителями вважаю власне метал і вогонь. Звичайно, я працював з багатьма майстрами, з кимось роками, з кимось годину-дві, з кимось просто проговорив всю ніч, когось знаю тільки по друкованим виданням, або через Інтернет, – всі ці люди в якійсь мірі мої вчителі, і я їм за це вельми вдячний. — Ха, "через руки в голову" – це супер! )) Кажуть, що людина вчиться усе своє життя. А що ти ще хотів би дослідити і спробувати у своїй роботі з металом? — У спеціальному навчальному закладі не навчався, вчуся самотужки і буду вчитись цій справі далі. Мені подобається те що я роблю, мені й далі цікаво шукати потрібну інформацію, випробовувати різні прийоми, техніки, підходи, вдосконалюватися і розвиватися. На сьогодні мене цікавить виготовлення інструменту, зброї, прикрас, робота з кольоровими металами, скульптурне та архітектурне ковальство. Також хотів би більше використовувати можливості комп’ютерної техніки для проектування виробів. — Ставиш цілі в житті і прямуєш до них – це чудово! А як давно ти працюєш ковалем? Де ти працював і де працюєш на сьогоднішній час (сам чи з командою, в своїй кузні чи винаймаєш)? — Працюю з металом біля 10 років. Працював у декількох ужгородських кузнях, сьогодні маю чудову команду, працюємо в трьох, майстерню винаймаємо. Мої колеги – чудові, досвідченні майстри, кожен з них володіє особливими знаннями та уміннями. Разом, ми цікаво, творчо, і я рахую якісно технічно і художньо, виготовляємо вироби з металу. Намагаємося цими виробами не засмічувати навколишнє середовище. Звичайно, люблю іноді зачинитися в майстерні, відключити телефон і попрацювати "для себе", під хорошу музику, поекспериментувати, пошукати нові або випробувати власноруч старі, традиційні прийоми. — Мені подобається фраза "цими виробами не засмічувати навколишнє середовище". )) А ти у кузні використовуєш вугілля чи газ, як гадаєш, що практичніше з них у роботі? Чи пробував якимось чином створити обладнання для використання газу в роботі? — Працюю на вугіллі, знаю про деякі переваги роботи на газі, хороша річ, рахую що згодом газовий горн буде мати кожна професійна майстерня. У самого поки що "руки не дійшли". — Михайле, ти згадував про ковальський інструмент, і зрозуміло, що у кожного коваля є свій власний, зручний і практичний саме для нього, інструмент. А які ти використовуєш інструменти в роботі, окрім стандартних ковальських? — Використовую різні нестандартні інструменти та "приспособи", більшість з яких змайстрував сам. Назвати чи описати їх важко. Майже під кожне замовлення виготовляється спеціальний інструмент. — І ще цікаво, які з сучасних технологій і технічних прийомів ти використовуєш у своїй роботі? Чи використовуєш синтез матеріалів у своїх роботах? — Використовую всі доступні технології і технічні прийоми. Все залежить від побажань замовника. Можу швидко освоїти необхідний метод обробки металу. І я використовую із задоволенням синтез матеріалів. Були комбінації кованого метала з деревом, каменем, склом, кольоровими металами. — А в яких техніках і в яких стилях ти працюєш? Які тобі найбільше до душі? — Люблю змішувати техніки і стилі якщо дозволяє архітектура об'єкта, і якщо вдається порозумітися з замовником. — Так, звичайно, багато залежить від вподобань замовника, адже він платить за роботу, і в якійсь мірі спонсорує та стимулює навчання та професійний досвід майстра. А який твій улюблений напрямок у ковальстві, і який етап ковальської роботи тобі подобається більше всього? — Улюблений напрямок – пошук свого. Мені подобається вільне, скульптурне кування, абстрактне, імпровізаційне, використання власних авторських технік, та традиційних прийомів. Найулюбленіший етап – власне кування розігрітого металу, вручну на ковадлі, за допомогою пневматичного молота, робота в парі. В принципі, при наявності хорошого обладнання і матеріалів можу з задоволенням виконувати любий з етапів виробництва. — Сьогодні багато скаржаться, що справи йдуть не так, як йшли до так званої "світової кризи". Скажи, чи вплинула ця ситуація якось на твою роботу, і чи це завадило твоїй творчості? — Справді творчу людину ніяка криза не змусить перестати бути такою. "Світова криза" в певній мірі вплинула напевно й на мене. Коли будівництво активно не ведеться, ковалі та їхні сім’ї це різко відчувають. — Чи постійно є замовлення і чи часто трапляються справді творчі оригінальні проекти? Яке замовлення у твоїй практиці найбільше запам’яталось, і чим? — Говорити про якусь стабільність в нашій країні важко, наразі роботи достатньо, що буде далі ніхто не знає. Всі замовлення рахую особливими, до кожного підхожу творчо, намагаюся бути оригінальним і не перетворювати роботу в рутину. — В яких виставках, фестивалях і творчих проектах брав участь в нашій країні та за її межами? — Брав участь у багатьох ковальських заходах та виставках на Україні, пощастило відвідати фестивалі у Білорусі, Словаччині, Швейцарії, Франції, попрацювати разом з майстрами з різних країн над спільними проектами. — Які творчі проекти вважаєш найвдалішими і найрезультативнішими для себе? — Любий результат вважаю позитивним – це досвід, кожен наступний проект має бути кращим, досконалішим. Сподіваюся, що в мене попереду ще багато вдалих реалізацій своїх ідей. — Що тобі подобається в українських ковальських фестивалях? Як на твою думку що варто покращити в організації таких заходів, можливо чогось не вистачає? — Відвідування таких фестивалів, участь у виставках та спільних проектах для мене особисто є надзвичайно важливими подіями. Вони мають дуже сильний вплив на мій розвиток як художника-коваля. Під час таких зустрічей відбувається потужний обмін професійною інформацією. Організація таких заходів є непростою але дуже важливою справою для розвитку і популяризації ковальства. Особисто мені хотілось би частіше відвідувати спеціалізовані майстер-класи та демонстрації різних ковальських підходів та технік, з можливістю закріпити отримані теоретичні знання на практиці разом з майстром. — Знаю, ти окрім різноманітних замовлень та участі в ковальських фестивалях, працюєш ще й творчо. Скажи, а над яким творчим проектом працюєш сьогодні? — Працювати без замовлення великий ризик. Виготовлення кованого виробу – це дуже трудомісткий і енерговитратний процес, тому я намагаюся втілювати свої творчі ідеї у функціональних виробах на які є попит. Кожне замовлення, при бажанні, є можливістю виразитися. — А поділись секретом – що тебе надихає на творчість? Де черпаєш ідеї і натхнення? — У великій мірі надихає музика, образотворче мистецтво, фольклор. Запаковую в голову купу інформації, спілкуюся з колегами, друзями, рідними, просто цікавими людьми – в результаті з’являються ідеї, несу їх в майстерню і далі над ними працюю. — Як ти вважаєш, в Україні сприятливі умови для творчості і гідного життя художника? Що б могло допомогти творчо розвиватися художнику сьогодні? — Умови для творчості знайти можна, а от з гідним життям складніше. Часто заважають зосередитися над роботою буденні проблеми, розв'язання яких займає багато часу, виснажує морально і фізично. Це пов'язано з особливостями проживання на Україні, з її далеко не досконалим державним апаратом, низьким рівнем економічного добробуту та "якістю життя", загальним культурним рівнем. Важко тут не тільки художникам. — Як на твою думку, що слід робити митцю в Україні, щоб досягти успіху? — Щоб досягти успіху в Україні, чи деінде, потрібно бути закоханим в те що ти робиш, мати все таки талант, напевно везіння, наполегливість і віру в себе, вміння самоорганізовуватись і йти до мети. — Золоті слова! А які ти бачиш перспективи у розвитку ковальського мистецтва в Україні? — На мою думку ковальство в Україні досить активно розвивається, і я гадаю буде розвиватись далі. У нас є декілька навчальних закладів де готують фахівців, є майстри в яких є чого навчитися, проводяться фестивалі, виставки. Головне, щоб і ковалі і замовники розуміли і бачили різницю між справжнім авторським ковальством і штампованими виробами з металу широкого вжитку. — Щоб б ти побажав молодим українським художникам і ковалям? — Побажаю фразою, яку сказав Кузьминський з "Братів Гадюкіних" (коли вони грали на весіллі, і їм замовили Аллу Пугачьову) – "Ми не граємо за гроші, ми граємо JAZZ!" — Дякую, Михайле, за щиру розмову і цікаві думки. Бажаю тобі за всякого часу грати свій власний ковальський JAZZ і досягти в цьому найкращих результатів!