Мешканець Ужгородщини свої енергетичні проблеми вирішує сам (ФОТО)

Змайструвати вітряк наштовхнула енергетична криза 90-х «У кінці 90-х, коли в Україні почали масово відключати електроенергію, я замислився над тим, щоб змайструвати альтернативне джерело енергії, — розповідає Роланд Роландович. – За якийсь час почав читати різну технічну літературу, вивчати схеми. П’ять років тому таки змайстрував вітряк. Хоча він був і недосконалий – адже моїх тодішніх знань не вистачало, щоб сконструювати щось тямуще – прилад запрацював. Утім, давав мізерну кількість енергії. Згодом я почав удосконалювати його, кілька разів переобладнував». Чоловік пропонує пройти на город, де стоїть джерело природної енергії. Одинадцятиметрова споруда складається з чотирьох труб, генератора, редуктора і трьох крил. Від вітряка в двір тягнеться кілька кабелів, по яких, власне, й пульсує електрика. Для будівництва джерела енергії Роланд Роландович не використав жодної гривні. Сконструював його практично з металобрухту. «Один знайомий віддав мені декілька старих водопровідних труб, — розповідає. – Інший товариш дав старий бензиновий генератор. А крила вітряка я змайстрував сам. Використовував для цього виключно дерево і метал, зверху пофарбував білою фарбою». На вулиці здіймається вітер, і лопаті вітряка починають активно обертатися. Від цього виникає звук, ніби над головою злітає літак. «Енергія вітру генерується в генераторі, розташованому біля лопатей, — пояснює мій співрозмовник. – Після чого по кабелях усередині труби проходить у розподільний щит, розташований у дворі». Проблема в тому, за словами чоловіка, що вітри на Закарпатті заслабкі для того, щоб обертати крила вітряка. Адже щоб отримати 220 вольт, необхідно, аби лопаті крутилися із швидкістю 3000 обертів за хвилину. Але навіть тут Роланд Роландович проявив винахідливість: коли вітер зовсім слабкий, він за допомогою устаткування подає до генератора збудження у 12 вольт. Коли ж вітер сильніший, генератор працює без сторонньої допомоги. Електрик демонструє роботу генератора. З його допомогою вмикає вуличне освітлення. Клацає вмикачем – і лампочка яскраво загорається. «Вже зараз можу забезпечити своє господарство на 15—20 відсотків від необхідної кількості електрикою, — каже мій співрозмовник. – Взимку використовую енергію вітряка для обігріву будинку, влітку – для освітлення. Якби мав більше грошей, купив би декілька акумуляторів. З допомогою спеціального перетворювача заряджав би їх енергією, виробленою вітряком. Після чого ці акумулятори можна було б використовувати для господарства, в тому числі й для обігріву будинку. Але навіть зараз, без акумуляторів, виробленої енергії вистачає, щоб забезпечити освітлення будинку на дві-три години щодня». Саморобний трактор – зі старих автомашин Та вітряк – не єдиний «винахід» Роланда Роландовича. Чоловік показує трактор, що стоїть у дворі. Його кілька років тому чоловік зібрав власними руками, практично з відходів. «Для трактора використовував запчастини старих автомашин, — каже він. – Наприклад, задню частину трактора і коробку передач узяв зі старої вантажівки ГАЗ-51, бензиновий двигун – із трактора «Прикарпатець», розподільну коробку – з вантажівки ГАЗ-69, яку знайшов на сміттєзвалищі. Коли зібрав усі основні деталі й запчастини – почав усе зварювати». Працював Роланд Роландович понад два місяці. В результаті в нього вийшов доволі непоганий трактор. «Коли все було готово, купив декілька спеціальних насадок. З їхньою допомогою можу зорати поле, висіяти зерно, зібрати урожай, скосити траву. Тобто машина робить практично весь основний набір сільськогосподарських робіт». А роботи на господарстві Роланду Гессенбергеру і його дружині Андреї вистачає. Адже сімейство має більше гектара землі. На полі, за його словами, вони сіють в основному кукурудзу, картоплю і пшеницю. «Правда, торік мені довелося поміняти двигун трактора, оскільки старий спалював велику кількість палива. Новий – економніший. Літра бензину вистачає на три години активної роботи в полі».