І це зрозуміло, адже в 2009 році на фасаді навчального закладу за присутності широкого кола шанувальників творчості поета-земляка, керівників краю, учнів та вчителів було встановлено меморіальну дошку співцю Верховини. Вже наступного року, в день його іменин, за таких же урочистостей гостинно відчинив двері музей Петра Скунця, при якому в минулому році запрацювало відділення ГО “Мала академія літератури і журналістики (МАЛіЖ)”, ке-рівником якої є завідуюча музею, вчитель-методист української мови і літератури М.М.Добоні. 20 травня цього року з нагоди 70-річчя від дня народження Петра Скунця в актовій залі пройшла літературно-музична година. У фойє закладу представили тематичні виставки з популяризації творчості поета центральна районна бібліотека (Ганна Шегда та Тетяна Станкевічус) і ДРБ ім. В.С.Гренджі-Донського (Ганна Славець). Вшанувати пам’ять видатного громадського діяча, талановитого публіциста крім учнів і вчителів прийшли перший заступник голови райдержадміністрації Василь Радовецький, в.о. селищного голови Василь Юрик, міжгірська поетеса, член Національної спілки журналістів Віра Фесенко, методист відділу освіти РДА Василь Чепара, яких учні вітали хлібом-сіллю. Знаковою подією у вітальному слові назвав цей захід перший заступник голови РДА Василь Радовецький, який мав за честь особисто бути знайомим з цією визначною постаттю Закарпаття. Василь Степанович згадав спільні поїздки по селах Міжгірщини за візиту Петра Скунця на Верховину, зустрічі з селянами, які його завжди щиро приймали. — І це зрозуміло, — говорив виступаючий, — адже Петро Миколайович вийшов з народу, знав не тільки його життя, проблеми, а й душу селянина і був щиро пронизаний болями за свій край, за народ. Саме тому він активно включився в громадську діяльність Закарпаття, своєю творчістю, конкретними справами робив все для того, аби показати істинність селянського життя, покращити його долю. Василь Степанович щиро подякував всім, хто продовжує добру справу, несе в майбутнє увіковічення пам’яті вихідця з Міжгірщини, який своїм талантом здобув високого визнання лауреата Національної премії ім. Т.Г. Шевченка. А на завершення Василь Радовецький передав теплі вітання учасникам свята від голови райдержадміністрації Василя Щура, який за відрядження не зміг взяти участь у торжестві. Нотки скорботи прозвучали у словах в.о. селищного голови Василя Юрика, який справедливо визнав, що із життя передчасно пішла людина, яка б завдяки свому таланту ще багато зробила для нащадків. Він з вдячністю відгукнувся про роботу вчительки української мови і літератури Марії Добоні, котра, як керівник музею П. Скунця, багато робить для популяризації життя і творчості співця Верховини. 70-річний ювілей поета національного звучання назвала святом незвичайної ваги відома поетеса краю Віра Фесенко, яка не раз за життя зустрічалася з Петром Миколайовичем. — Він по праву один з найкращих письменників Закарпаття ХХ століття, він — наша гордість, — сказала Віра Григорівна. — Життєве кредо поета — “Писати, як жити, жити, як писати”. І він справді йшов попереду, йшов вище від епохи. Вшанування його пам’яті не тільки на Міжгірщині, а й на обласному рівні свідчить про те, що Петра Скунця пам’ятають. На завершення Віра Фесенко прочитала авторський вірш, приурочений смерті поета, “Недоспівана пісня Петра Скунця”. Потім господарями свята були учні Міжгірських ЗОШ І-ІІ та І-ІІІ ст. №1. У літературній композиції повернувся на Міжгірщину образ Петра Миколайовича Скунця, якого вже немає серед живих п’ять років. Але пам’ять про величну людину житиме в наших серцях.