Цей час – можливість для чоловіків за допомогою музики висловити свої почуття до коханих, що ніколи зайвим не буває. Навіть у Берегові можна почути звуки нічної серенади. Для цього наймають музикантів, зазвичай акордеоніста. А класичний варіант – гармошка, скрипка й труба. Цих музик спеціально замовляє господар будинку, який хоче вголос засвідчити своє почуття до коханої. Навіть якщо з дружиною живе в мирі й злагоді вже 40 чи 50 років. А господиня зобов’язана пригостити музик тим, що завбачливо наготувала – тістечками, м’ясними делікатесами і келихом вина. Також біля деяких воріт "розквітає" так зване "майфо" - майське дерево. Згідно з давніми традиціями хлопець разом з друзями має встановити під покровом ночі зрубане молоде деревце (найчастіше берізку) біля воріт дому незаміжньої дівчини, до якої має серйозні почуття. Це деревце прикрашають різнобарвними стрічками та кульками. Залицяльники співають пісні-серенади. Тоді, якщо дівчині подобається кавалер, то його запрошують на вечерю або пригощають вином. Хоча іноді у цьому ритуалі беруть участь не лише зрілі парубки, а й набагато молодші. Тоді замість вина підійдуть і тістечка з соком. Коріння традицій можна відшукати ще у Стародавньому Римі. У цю пору рано-вранці виходили у поле з музикою, збирали зелені гілки, якими прикрашали двері своїх родичів і знайомих. Також у багатьох європейських народів у село або місто вносили зелене дерево, яке називали «май», або майським деревом, що символізувало прихід літа. Дерево це прикрашали, навколо нього танцювали й співали. Люди також ходили від дому до дому з побажаннями господарям благополуччя та багатого врожаю. І по сьогодні у деяких районах Німеччини неодружені чоловіки також встановлюють берізки біля будинків незаміжніх жінок. Майські дерева прикрашаються кольоровими стрічками, а також картонним серцем з іменем коханої. Батько дарує йому ящик пива, мати – тістечко, а дівчина – поцілунок. Дерево має стояти біля воріт аж до 1-го червня. Прижилася з давніх пір ця традиція й на Берегівщині. На жаль, нині вона скоріш екзотика, ніж правило. Тому її намагаються відродити. Наприклад, як це робиться у селі Вари - де успішно розвивається сільський зелений туризм, а будь-які місцеві звички дуже цікавлять приїжджих гостей. Своє "майфо" встановили на одному з приватних будинків і шанувальники фольклору з Закарпатського угорського інституту. Нині традиції залицяння навіть на селі докорінно змінилися - однак буде дуже шкода втратити таку місцеву родзинку...