Пам’ятний знак присвячено мешканцям села Білки, які були насильно вивезені з рідної домівки під час Другої світової війни. З концентраційних таборів повернулись тільки одиниці. Єврейська спільнота села Білки стала трагічно відомою через фотографії, зроблені у травні 1944-го року в Аушвіці під назвою «Альбом Аушвіца». На цих фото зображені члени єврейської спільноти, що проживали на Берегівщині, в тому числі члени сім’ї Лілі Якоб, уродженки села Білки, яка протягом довгого часу володіла єдиною фотографією жертв Аушвіцу. Спеціально задля відкриття пам’ятника на Закарпаття приїхали Токач Саболч, держсекретар Управління прем’єр-міністра Угорщини з питань європейських справ, пан д-р Грежа Іштван, уповноважений Уряду Угорщини з питань координації співпраці Саболч-Сатмар-Березької та Закарпатської областей. На відкритті також були присутні головний рабин Ужгорода та Закарпаття Вільгельм Менахем-Мендель, голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль, в.о. голови Закарпатської облради Йожеф Барто та представники влади Іршавщини. - Лілі Якоб вижила у таборі смерті і в день виживання у звільненому бараці СС знайшла фотографії, які потім стануть всесвітньо відомими під назвою «Альбом Аушвіцу». Ми сьогодні вшановуємо пам'ять наших співвітчизників, які були членами тієї частини угорського народу, що мала найтривожнішу долю. Їх знищення стало однією з найбільших трагедій нашої Батьківщини, за що несе відповідальність і тодішня Угорщина. Вшанування пам’яті є нічим іншим, ніж дивитись відповідальності просто в очі, відповідальності не лише за минуле, але й за сьогодення і майбутнє, - зазначив під час промови пан держсекретар Токач Саболч. Пам’ятник створили скульптор Михайло Колодко та коваль Василь Криванич. Проект реалізовано ГО «Паннонія» за підтримки Уряду Угорщини та у співпраці з сільською радою села Білки. Скульптура створена у вигляді вантажного вагону, викованого з заліза з дотриманням всіх пропорцій. Спереду нього люди, які виходять. На основі однієї з фотографій з «Альбому Аушвіца» Михайло Колодко зобразив мить, коли транспорт прибув до концентраційного табору. Вагон стоїть на краю прірви, звідки немає дороги ні вперед, ні назад, - саме так відійшли у вічність мільйони людей. Mukachevo.net