Плетення полотняних доріжок – ремесло, яке на Закарпатті ще не забули. Жінка , яка проживає в Іршавському Імстичеві продовжує справу своєї прабабаусі. Плетіння доріжок для неї не просто хобі, це збереження традицій своїх пращурів. За словами пані Ольги, ця робота досить клопітка і потребує терпіння. Восьмиметрову доріжку, за допомогою помічників, а це родина, тчуть за 1 день. Після натягування ниток починається процес, який зробити одній людині просто фізично неможливо. Також пані Ольга розповіла, яким чином утворюються узори на полотні. Будучи чи не єдиною представницею цього ремесла із Закарпаття, пані Ольга їздила не тільки на закарпатські, але і всеукраїнські виставки, а також її роботи показували на міжнародних. Випустили навіть книгу, де її вписали в історію. Одна з помічниць в родині - її донька. Каже, що осилити це ремесло досить важко, але можна. Пані Ольга допомагає всім, хто хоче опанувати ремесло і навіть позичають верстат. Але без її допомоги, каже, не обходиться жодна людина. Але в родині не тільки займаються тканням таких доріжок. Розповідає, що внуки також пробують долучатися до мистецтва: внучка грає на баяні та вишиває бісером, а онук малює. Також додала, що люди можуть займатися будь яким ремеслом, головне щоб мали до цього хист і терпіння – бо це найголовніше. М-Студіо