Прадіди успішно використовували силу води, щоб молоти борошно. Основа дерев’яного механізму – велетенське колесо. Що ж залишилося від колись потрібної споруди і чи відродиться подібне ремесло як туристична атракція в майбутньому? 90-річний Семен Олексій наприкінці 40-х років минулого століття власними руками спорудив поблизу домівки водяний млин і впродовж майже цілого століття молов у ньому борошно. Хоча і сьогодні млин діючий, довгий час його не використовують. На це є кілька причин. Тож, ні сил у старого пана Семена, ані потреби у роботі дерев’яного механізму сьогодні немає. Та і в краї останніми роками спостерігається засуха. А без води велетенське колесо, не крутиться. Вдома у пана Семена окрім млина є і валило, в якому у давнину мили одяг, і лижники, і гуні, і холошні, і мішки. Хоч усе й старе, але ще придатне для використання. Стоїть в сараї у старого й електричний млин. Проте його водяний - єдиний на всю округу. Отож, водяний млин діда Семена занесений до списку Карпатської культурної спадщини. Щоб його побачити, приїздять туристи з усіх-усюд. М-Студіо