У середу, 14 березня, у Чинадіївській дитячій школі мистецтв відбувся вечір пам’яті Михайла Петричка, приурочений до 73-ї річниці проголошення Карпатської України. До участі у заході, організованого з ініціативи дружини, доньки та близьких колишнього січовика, долучилися й представники органів виконавчої влади та місцевого самоврядування району, молодіжних та громадських організацій, а також мешканці селища. Цього дня, всі хто знали Михайла Петровича, згадували героїчний і водночас трагічний життєвий шлях колишнього січовика. Адже, його життя є справжнім прикладом терпіння, мужності, та патріотизму. Починаючи з підліткового віку він активно відстоював ідеї, проголошеної у місті Хусті, Карпато-Української держави. Вже під час навчання у Мукачівській гімназії, яка на той період була відомим в краї місцем поширення антиукраїнських ідей та антиукраїнства, Михайлові доводилося постійно відстоювати власні проукраїнські настрої та ідею створення міцної, незалежної Української держави. Цим він неодноразово викликав до себе вороже ставлення викладачів, керівництва закладу. У Чехословаччині, до складу якої тоді входило Закарпаття, переслідувалося усе, що було пов'язане з Україною, закривалися українські школи, вилучалися з бібліотек книги письменників, які творили українською мовою. Пізніше, у 1938 році українська інтелігенція, студенти колишньої торгівельної академії та гімназії створили молодіжну організацію ОУН, яка ставила перед собою одну мету - боротися за утвердження незалежної Карпатської України. До цієї організації ввійшов і Михайло Петричко. Будучи її активістом, він розповсюджував серед молоді агітаційні матеріали, закликав до необхідності відстоювати самостійність і розбудову незалежної держави всіх небайдужих громадян. У 1942 році за приналежність до підліткової організації ОУН, яка ставила перед собою завдання звільнення Карпатської України від угорських окупантів, був арештований, пройшов через слідчу катівню "Ковнер - Каштіль". Після засудження і перебування у таборі, з приходом у 1944 році на Закарпаття Червоної армії був звільнений. Але незабаром, за участь у національно-визвольному русі під керівництвом ОУН-УПА був знову заарештований і ув'язнений 05 липня 1945 року органами НКВД. Спеціальним судом Закарпатської України 30 жовтня 1945 року був засуджений до страти. Згодом смертний вирок було відмінено. Натомість Президією Народної Ради Закарпатської України 9 листопада 1945 року Михайло Петрович був засуджений на 10 років позбавлення волі. Ув’язнення відбував у таборах Казахстану. Після звільнення з таборів і одного року заслання, в 1956 році він повернувся додому. Влаштувався на роботу в місцевому деревообробному комбінаті прибиральником. У 1958 році вступив на заочне відділення Львівського лісотехнічного інституту, який закінчив із відзнакою. Він єдиний з дипломантів того випуску захищав дипломну роботу українською мовою. Лише у 1992 році Петричка Михайла Петровича було реабілітовано. Навіть будучи пенсійного віку, Михайло Петрович був активним учасником громадсько-політичного життя, не тільки рідного селища Чинадійова, але і району та області. Серед численних відзнак та нагород, у 2005 році Розпорядженням Президента України йому призначено довічну державну іменну стипендію, як людині, які зазнала переслідувань за правозахисну діяльність. У 2007 році односельчани висловили пропозицію присвоїти Михайлові Петричко звання "Почесний громадянин селища". Він часто виступав перед шкільною молоддю, громадськістю на патріотичну тематику. Як заступник голови міськрайонного осередку політв'язнів і репресованих, зорганізував колишніх борців за незалежність України у дієздатну організацію, дбав про їх соціальних захист. З ініціативи Мукачівської райдержадміністрації та районної організації ради ветеранів України, за активну громадську позицію та особистий внесок у розбудову незалежної України Михайла Петричка у 2009 році вшановано орденом "За заслуги" ІІІ ступеня. Цю високу державну нагороду йому вручив особисто Президент України під час заходів із відзначення 70-річниці проголошення Карпатської України. На знак вшанування пам’яті Михайла Петричка, цього ж дня відкрито та освячено й пам’ятник колишньому карпатському січовику. Кошти на його встановлення збирали з ініціативи молодіжних організацій патріотичного спрямування. На їх заклик відгукнулися представники громадськості майже з усіх куточків України та навіть з-за кордону.