У листопаді 1944-го року Четвертий Український Фронт виніс рішення, згідно з яким упродовж трьох днів усіх військовозобов’язаних осіб угорської та німецької національностей віком з 18-ти до 50-ти років, чекали в міській комендатурі для початку робіт із ліквідації наслідків війни. Тоді, за історичними свідченнями, затримали близько 40-ка тисяч осіб та відвезли до робочих таборів. Першою їхньою зупинкою була Свалява. Через нелюдські умови утримання, чимало полонених не дожили до гулагів. Повернутись на батьківщину вдалося лише третині бранців. На Закарпатті, певно, не знайти жодної угорської сім’ї, в якої ті часи не забрали бодай одного чоловіка. З часом, задля вшанування померлих, список зі вказанням кількості жертв із кожного населеного пункту краю, помістили в урну біля Стіни плачу. В 2004-му році парк збагатився ще одним пам’ятником: на могилах солдатів другої світової війни встановили військові хрести. Тоді ж, як результат багаторічних досліджень, виготовили меморіальну плиту з іменами більш ніж 12 тисяч жертв, яку також прикріпили до Стіну плачу. Говорить Вінце ПОЧАЇ мешканець м. Берегова Тиса 1