- Планується реставрація пам'ятки, особливо стародавніх настінних розписів, – каже Іван Федорович. - Також потрібно поміняти прогнилу підлогу, трохи підняти фундамент. Навколо церкви буде зроблено дерев’яну огорожу. Однак, поки що це все в планах. Сільський голова висловлює побоювання, що добрі наміри можуть розгубитися в часі. Цьогоріч на збереження архітектурної пам’ятки районна влада виділила 215 тисяч гривень. Проектно-технічну документацію для проведення реставраційних робіт розробили ще в 2011-му році. Як архітектурна пам’ятка, церква знаходиться на балансі відділу культури Тячівської РДА. Вони й повинні потурбуватися про її подальшу долю. - Якби церкву взяло під свій захист ЮНЕСКО, про неї б піклувалися більше, – продовжує Іван Федорович. – Але проблемою стало те, що багато реліквій було вивезено з храму. Під час реставрації споруди в 1969-1976 роках забрали престол та ікони, які так і не повернули. Ходять чутки, що він находиться десь у Санкт-Петербурзі. За своє життя церква пережила декілька перебудов. Спочатку вона знаходилась в Одарові. Як кажуть старі люди, її перевезли на волах і поставили на погорб (цвинтарі) у центрі села. Збудована церква за допомогою зрубів без жодного цвяха. Їх почали використовувати вже під час реставрації. Зберігся унікальний настінний розпис невідомого художника. Старі дзвони перевезли до нової православної церкви. І лише завдяки своїй непідйомній вазі не знайшов нового власника тріснутий кам'яний престол на подвір'ї церкви. Однак час не щадить найдавніший храм Європи. Найбільшої руйнації отримала церква за часів радянського атеїзму. Впродовж кількох десятиліть через прогнилу дранку протікали стіни. Дощ майже знищив унікальні образи святих на дерев’яних стінах. Тільки в роки незалежності спільними зусиллями небайдужих людей вдалося призупинити руйнацію архітектурного спадку. За гроші гранту, що виділив уряд США, (37 тисяч доларів) перекрили дах церкви, на пожертви сільської громади зміцнили стіни, поставили ворота, на вікна - ковані решітки, вимостили кам'яними сходами дорогу на пагорб, де знаходиться церква. Тоді на відкриття реконструйованого храму приходив особисто посол США в Україні Вільєм Тейлор. Надалі було зроблено ремонт дороги біля храму і поставлено підпірну стінку, щоб будівля разом із двома дубами - її однолітками, що ростуть поруч, не сповзала в річку. Але для відновлення первозданної краси дерев'яної пам'ятки потрібно зробити дуже багато. Тому велику надію на відродження 539-літньої церкви село Колодне пов'язує з відкриттям музею. В той же час і місцеві мешканці не стоять осторонь. У дерев'яному храмі вже зібрані цінні експонати - предмети домашнього вжитку (глечики, тарілки, діжки, маслобійки, цеберки та інше дерев'яне начиння), одяг, взуття, рушники, старовинні образи. Їх зносили всім селом, у кого що залишилося з минувшини. Тепер потрібна людина, яка б за цим всім доглядала та проводила екскурсії. А туристів приїжджає немало, особливо із сусідніх держав. Музей – церкву можна надалі розрекламувати через Інтернет. Сільський голова має намір відкрити сайт громади. Любов Немеш Тячівська РДА