В юрському періоді, понад 200 мільйонів років тому, гінгко росли в Азії, Європі, Північній Америці і навіть у Гренландії, а найбільшого поширення досягли в мезозої, у період царювання динозаврів, іхтіозаврів і птерозаврів. Тому його називають живою викопною рослиною, пише tyachiv.com.ua. Гінкго — єдиний нині живий представник «перехідної ланки» між папоротями й хвойними. Замість хвої у нього віялоподібні листки. І хоч гінкго на Закарпатті не є унікальним явищем, все ж в області таких дерев росте не так багато, а у Буштинському дендропарку – всього два екземпляри. Гінкго дволопатеве є пам'яткою природи світового значення і занесене до Червоної книги світу. Широко відомі й цілющі властивості цієї культури. Медикаменти, розроблені на основі листя гінкго, входять до багатьох засобів сучасної медицини. Саме в осінній період, коли листя гінкго жовтіє, буштинці теж збирають його, сушать і заварюють чай, який має загальнозміцнювальні властивості, відновлює еластичність і міцність судин, запобігає тромбозам.