Йдеться про письменницькі пленери, проведення «круглих столів» за участі фахівців лісового господарства та майстрів слова. У майбутньому передбачається підготувати серію художньо-документальних нарисів про працівників лісгоспу. Особливо тут шанують ветеранів. В якому б віддаленому куточку вони не жили, до них колеги навідуються на дні народження, допомагають, коли випадають якісь життєві труднощі. Особливо піклуються тут про шкільне лісництво. Учні в лісі не просто гості, а маленькі господарі. Тому коридори в адміністративному корпусі лісгоспу стали ще й виставковим залом дитячого малюнку. Надалі лісівники та письменники планують проводити в навчальних закладах населених пунктів, з якими сусідить лісгосп, зустрічі з лісогосподарської тематики. Ще одна гарна новина власне для письменників – заснування обласної літературної премії на кращий твір з природоохоронної тематики. А от на території села Невицьке передбачається влаштувати навіть Шевченківську поляну. Тут мали б проводитися літературні читання в Шевченківські дні. На першу зустріч до Ужгородського лісгоспу прийшли письменники Дмитро Кешеля, Володимир Товтин, Сергій Федака, Надія Панчук, Христина Керита, Мар’яна Нейметі. А спілчанський голова Василь Густі та директор лісгоспу Іван Костів підписали угоду про творчу співпрацю. Але розмова була зовсім неофіційною. Так, Дмитро Кешеля розповів про свої цікаві зустрічі із дітьми із шкільного лісництва. І про те, що саме лісгоспівський директор Іван Костів нарозповідав йому цілу низку життєвих історій, що згодом стали фрагментами його творів. Надія Панчук зізналася, що народилася у власному лісі. Її дід колись купив два гектари лісу. Тому її «лісові поезії» – зовсім невипадкові. Натомість Володимир Товтин навіть здивувався, що в його збірці знайшлося чимало байок на цю тему. А от Христина Керита поцікавилася, чи є на цій території приватні ліси. Ні, наразі нема, – відповів Іван Костів. Але такі приклади він часто бачив в Європі, коли десь серед поля росте кілька гектарів акції чи тополі. І є бажаючі приватизувати ці ділянки. Тож, можливо, у майбутньому такий досвід переймуть і на Україні. Багато цікавих фактів зі свого буденного життя розповіли фахівці лісового господарства Володимир Геккер, Василь Кий, Юрій Глаголич, Михайло Куштан, Володимир Войтович, Василь Синичка, Петро Лазар, Світлана Костів, Олександр Турянчин, Василь Лиситчук, Євген Наподій, а також директор школи Михайло Мазюта. Розмова йшла по колу, не зважаючи на ранги і посади. Лісівники розповідали про вітровали, які завдають кривду лісам, про пожежонебезпеку, яка є проблемою номер один на сьогодні, про вирощування чагарникових культур для потреб міста, лісонасіннєві ділянки. А от екскурсія екологічною стежкою з низкою рідкісних рослин викликала щирий захват. І тим, з якою любов’ю вона облаштована. І тим фактажем, який подарував гостям знавець зникаючих рослин Василь Лиситчук.