Зокрема у селі Вербовець пройшло урочисте відкритя меморіальної дошки на будівлі греко–католицької церкви та історична конференція, присвячена особистості Іштвана Вербоці та значенню його кодексу. В заходах взяли участь представники консульства Угорщини в Берегові, студенти та викладачі Закарпатського угорського інституту, місцеві політики. Про Іштвана (Стефана) Вербовці відомо, що народився він у Буді в 1458 році, але походженням є з закарпатського села Вербовець, нині це Виноградівщина. Зрозуміло, що про це говорить і його прізвище. Вивчав право в Краківському університеті, а згодом при дворі угорських королів займав низку посад - від реєстратора королівських законів (1482) до палатина (верховного судді) королівства (1525 - 1526). Після взяття Буди (Будапешту) турками в 1541 р. султаном Сулейманом І був призначений головним суддею. Однак згодом був отруєний султанським намісником. Але відомий насамперед як автор "Трипартитуму", збірника норм угорського середньовічного звичаєвого права, куди увійшов, за деякими даними, і ряд інститутів українського звичаєвого права Закарпаття. Сам Іштван Вербовці добивався надання дрібній та середній шляхті рівних політичних прав з великими магнатами. Брав активну участь в розробці законів про закріпачення селянства та в придушенні повстання під керівництвом Дєрдя Дожі на землях нинішнього Закарпаття. Повстання почалося в квітні 1514 року з організації загонів для боротьби проти турецької небезпеки. Міщанам було обіцяно звільнення від мита, а селянам — від кріпосної залежності. Вже влітку в армії «куруців» на чолі з Дєрдєм Дожею налічувалося близько 100 тисяч осіб. Однак унаслідок переслідування магнатами Угорщини всіх селян, які брали участь у куруцьких загонах, останні повернули зброю проти самих магнатів. Повстання охопило більшу частину Угорщини, в тому числі й територію Закарпаття (Марамороську, Угочанську, Березьку й Ужанську жупи). В ньому поряд з угорцями брали активну участь русинські, словацькі, волоські та інші селяни. Вони відмовлялися виконувати феодальні повинності, захопили кілька замків (в тому числі Мукачівський, Королівський і Хустський) і міст, розправлялися з феодалами. Дєрдь Дожа проголосив на охопленій повстанням тереторії республіку, загальну рівність і верховенство прав народу та рушив зі своєю армією на Трансільванське князівство. Однак поблизу міста Темешвар його армія була розгромлена, а сам Дожа потрапив у полон. 20 серпня 1514 року Дєрдя Дожу було страчено, живим спаливши на розпеченому залізному троні. Жорстоко розправилися угорські магнати і з рядовими повстанцями. «Трупи селян лежали тисячами вздовж вулиць і на околицях спалених сіл», - зазначали сучасники. Після придушення повстання на Закарпатті міста Ужгород, Мукачеве, Хуст, Тячів, Севлюш (нині Виноградів), села Вишково, Довге Поле (с. Довге), Солотвино були оголошені «бунтарськими» й обкладені великими поборами й контрибуціями. Державні збори Угорщини у жовтні 1514 року схвалили низку жорстких заходів, що посилювали владу феодалів над селянами. До осені 1514 всі вогнища повстання були придушені; феодали винищили близько 50 000 чоловік , які брали участь у селянській війні куруців. У жовтні - листопаді 1514 року на засіданнях Державних зборів в Пешті було затверджено підготовлений Іштваном Вербовці кодекс під назвою "Трипартитум" (тобто «Троекніжіе»), який ще сильніше погіршував тяжке становище селянства. Зокрема , в Тріпартітум були приписані поділ на стани, прикріплення селян до землі на вічні часи, щорічний подушний податок з селян у розмірі 1 форинт, а також щотижнева панщина. Розгром повстання і подальше обмеження прав селян остаточно підірвали сили Угорщини, тому в результаті битви при Могачі у 1526 році вона стала легкою здобиччю турецьких військ Сулеймана Пишного. Натомість "Трипартитум" є цінним джерелом з вивчення соціально-економічного та політичного розвитку Угорського королівства в Середні століття і початок Нового часу. Мукачево.net, Фото Kárpátalja ma