Ранок о 8.00 на залізничній станції Виноградів: в цей день територія залізничної станції перетворюється на бурхливе море – тут проходить черговий базар. Синьо-жовтий тепловоз та три пасажирські вагони посеред цього моря - такий собі корабель. Думаю відомий режисер Костуріца може позаздрити атмосфері базару на вузькоколійній залізниці, коли крам розкладають прямо на колії, швиденько прибирають його коли наближається потяг, і знову виставляють коли той проїде… Три десятки прихильників малої залізниці сідають на потяг до станції Хмільник разом з іншими пасажирами – три вагони вже заповнені вщерть місцевими пасажирами. Гість з Будапешту, голова Спілки любителів малих залізниць Угорщини Тібор Бачинський неймовірно радіє – «…я багато років приїжджаю в цей день на Боржавськ вузькоколійку – але в перший раз ми відправляємось з Виноградова, і людське море на залізничному вокзалі мене дуже вразило - приємно вразило. Адже це свідчення життя залізниці.» Потяг відправляється о 8.05 з залізничної станції Виноргадів – перед цим більше десятка фотографів фіксували вир життя навколо «малого поїзда». Така фотосесія продовжувалась на кожній зупинці – ст.Олешник, Чорний Потік, Шаланки…Потяг прибуває на вузлову станцію Хмільник – тут вже чекає інший спеціальний потяг до ст.Іршава. Висаджуємось з «рейсового» потягу Виноградів – Хмільник, і перед посадкою невеличка екскурсія по цій затишній місцині. Фотоапарати фіксують маневрування двох локомотивів ТУ-2 на станції - таку нагоду сьогодні не часто можна побачити, адже регулярне сполучення відбувається тільки на відрізку Виноргадів – Хмільник, та один раз о 10.25 поїзд прибуває на ст.Іршава. Але в четверг і неділю поїзд до Іршави не їде, і нам довелося замовляти спеціальний поїзд в цей день з ст. Хмільник до ст. Іршава. Відправляємось з станції Хмільник і попередньо домовившись з машиністом наш спеціальний потяг робить фото-зупинки. Біля села Сільце, поблизу автомобільної дороги до фотосесї долучаються і пасажири туристичних автобусів та водії авто, які побачивши наш туристичний потяг «розглядають» його через монітори фотоапаратів… Здається поїзд став справжньою фотозіркою… Прибуваємо на залізничну станцію Іршава – нас зустрічає черговий по станції -начальник залізничної станції Василь Томеш. Більше трьох десятків пасжирів фіксують на фотоапарати маневрування по ст..Іршава, а опісля пересідають на автобус і прямують до ст.Приборжавське. Станція Приборжавське на сьогодні остання, до якої збереглася залізнична колія та приміщення залізничної станції (вище колись були станції Довге, Бронька, Кушниця). В цей день в приміщенні була розгорнута експозиція, що складалася з фотографій Боржаської вузькоколійки та документів, пов’язаних з її життям. На коліях станції Приборжавське учасників чекав сюрприз – залізнична дрезина та невеличкий вагончик, що виблискували на сонці свіжою краскою. Господарем транспортного засобу був Віктор Волошин – майстер Хустської шляхової дільниці ШД-15, яка опікується доглядом за мостами малої залізниці. Зустріч на станці Приборжавське розпочалася з огляду експозиції – облаштовану за сприяння юних волонтерів, яку вів директор Іршавського краєзнавчого музею, житель с.Приборжаське, Андрій Світлинець, а також з інформацією про сьогоднішній стан з малою залізницею виступив в.о.директора Агенції розвитку Іршавщини Микола Сочка. Особливо приємною для всіх присутніх була зустріч з громадою села Приборжавське, яку очолив сільський голова Віктор Шпортень разом з сільським дитячим фольклорним колективом під керівництвом завідуючої клубом Капцош Марії Дмитрівни спільно з Гринюк Надією Іванівною та троїстими музиками. Гостями свята були Лисичівський та Білківський сільські голови, ветерани з села Приборжавське: Світлинець Павло Дмитрович – колишній директор заводу будівельних матеріалів та Ісак Михайло Дмитрович сільський історик-краєзнавець, які в такий спосіб підтримали акцію. Всіх присутніх частувала богарачем та голубцями Маріанна Добра. Цікавою була екскурсія на Приборжавський завод будівельних матеріалів – там знаходиться дизельний локомотив ТУ-8 та вантажні вагони, як превозили вапно Особливістю Дня Боржавської залізниці стала акція громади ковалів «Клепачі» та Сергія Тяско - вони викували символічний костиль відродження безпосередньо встановивши наковальню на дрезині, а всіх присутніх залучили до зйомки відеоролику про цю подію. Слід відмітити що до акції долучилися багато гостей - унікальною можна вважати зустріч в Приборжавському людей, які зробили дуже багато для популяризації Боржавської вузькоколійки. Це в першу чергу інженер Карел Бенеш з Праги, який п’ятнадцять років тому підготовив та видав унікальне видання «Залізниці на Підкарпатській Русі», Міхаєль Шнеєбергер – громадянин Швейцарії, директор румунської лісової залізниці Вішеул-де-Сус, Тібор Бачинський з Будапешту – голова спілки любителів малих залізниць Угорщини. Українську Асоціацію збереження історії залізниць України представляв ужгородець Шандор Штець. За святковим столом відбулася дискусія активістів громад Боржавської долини та гостей з приводу свята та майбутнього вузькоколійки. Цікаву думку виловив Міхаєль Шнеєбергер, який 15 років тому розпочав проект з відродження лісової залізниці в Румунії. Головним на його думку є бажання місцевої громади зберегти свою історичну спадщину, а при вмілій організації роботи є дуже багато людей які можуть їм в цьому допомогти і фінансово, і морально. На знак дружніх стосунків він подарував головам сільських рад Білок та Лисичева календарі з фото лісової залізниці в Румунії, а Приборжавському сільському голові – обємний фотоальбом цієї залізниці: всі фотографії та текст виконані ним особисто. На думку зібрання першим кроком може бути ініціатива громади села Приборжавське з облаштування будівлі залізничної станції. Продовженням має бути створення фонду Боржавської вузькоколійки та проведення мистецьких акцій з метою його фінансового наповнення. Одною з таких акцій і буде виготовлення відеоролику, підготовка та друк фотоальбому - їх презентація в Україні та за кордоном. Громадська організація «Боржавська ініціатива» висловлює подяку за сприяння в організації Дня Боржавської вузькоколійки начальнику Хустської ШД-15 Петру Хоруженко, начальнику депо Королево – Володимиру Сідашу, начальнику залізничної станції Іршава Василю Томешу, сільському голові с.Приборжавське Віктору Шпортеню, лінгвістичному центру «ЛІК»,м.Ужгород. Висловлюємо подяку всім небайдужим гостям з-за меж країни, жителям Закарпаття та України, які в різний спосіб долучаються до ідеї збереження Боржавської вузькоколійної залізниці. P.S. Перша неділя серпня в радянську добу була присвячена відзначенню Дня залізничника, і саме в цей день сотні залізничників Закарпаття за підтримки професійних спілок обирали місцем проведення свята Боржавську вузькоколійку. В наш час ця традиція все менше має підтримки в професійному середовищі залізничників, але цю традицію підтримують та продовжують прихильники вузькоколійки в Україні та з-за кордону. Головним змістом сучасних заходів є привернення уваги до збереження останньої вузькоколійної залізниці на Закарпатті як історичної технічної пам’ятки та її використання в нових економічних умовах – розвитку туристичної інфраструктури. Останні місяці ажіотаж навколо вузькоколійки створено продажем на аукціоні ФДМУ в Закарпатській області 14 км. колії на відрізку Приборжавське - Кушниця , яка на думку експертів була найбільш привабливою з точку зору туризму. Сьогодні у владних коридорах зясовують правомірність продажу залізниці , в ЗМІ журналісти публікують матеріали щодо незрозумілої позиції влади в попередні роки … Багато представників органів виконавчої влади, депутатів Іршавської районної ради ламають списи на сесіях з приводу законності продажу залізниці – але жоден з них не був помічений на скромному святі Боржавської вузькоколійки. Видно «палинчані» та «співані» фести більше приваблюють увагу можновладців – там поспівав, та і забув. А з залізницею ? – там не просто, бо в цій галузі не можна ні в право, ні в ліво – колія іде тільки прямо, або… нікуди!