На Закарпатті живе найбільша змія України: вчений УжНУ пояснив, які плазуни водяться в області та як розпізнати гадюку (ФОТО)

Чому Закарпаття є одним із найсприятливіших регіонів України для плазунів, чи справді змій останніми роками стало більше, які з них становлять небезпеку для людини та як відрізнити гадюку від інших видів — пояснив завідувач кафедри зоології УжНУ, кандидат біологічних наук Федір Куртяк.

Останніми тижнями на Закарпатті дедалі частіше повідомляють про укуси змій, особливо у гірських районах. Через це серед людей поширюється думка, що плазунів стало значно більше. Чи справді це так, які змії живуть в області та чи становлять вони небезпеку для людини — журналісти Mukachevo.net запитали у завідувача кафедри зоології Ужгородського національного університету, кандидата біологічних наук, доцента, іхтіолога, батрахолога та герпетолога Федіра Куртяка.

Чому на Закарпатті так багато змій

За словами науковця, Закарпаття справді можна назвати одним із найбільш «змійних» регіонів України. Причина — не у винятковому видовому різноманітті, а у природних умовах.

«Наш край має м'який теплий клімат, а Карпати захищають його від холодних північних вітрів. Для змій, які є холоднокровними тваринами, це дуже комфортні умови», — пояснює Федір Куртяк.

При цьому видове різноманіття тут не найбільше в Україні. На Закарпатті мешкає лише п'ять видів змій, тоді як у деяких інших регіонах країни їх більше.

Водночас область вирізняється різноманітністю природних середовищ — тут є теплі низовини, заплави річок, ліси, передгір'я та альпійські полонини. Саме це дозволяє різним видам комфортно співіснувати.

Найбільша змія України живе саме на Закарпатті

Особливою гордістю Закарпаття є полоз лісовий, або ескулапова змія — найбільша змія України. Дорослі особини зазвичай досягають 1,5–1,8 метра завдовжки, а окремі можуть виростати до двох метрів. Попри свої розміри, цей вид зовсім не отруйний і не становить небезпеки для людини. Полоз лісовий занесений до Червоної книги України, а, за словами герпетолога Федіра Куртяка, саме на Закарпатті збереглася найчисельніша та найздоровіша популяція цього рідкісного виду.

Чи справді змій стало більше

Федір Куртяк каже, що вибухового збільшення чисельності змій останніми роками науковці не фіксують. За його словами, популяції плазунів змінюються природним шляхом і насамперед залежать від наявності кормової бази.

Якщо зростає чисельність гризунів, жаб чи інших дрібних тварин, якими живляться змії, збільшується і кількість самих плазунів. У несприятливі роки, навпаки, їхня чисельність може зменшуватися.

Водночас через зміну клімату багатьом людям здається, що змій стало значно більше. Теплі весни та довші осінні періоди подовжують сезон їхньої активності.

«Вони раніше виходять після зимівлі, довше залишаються активними восени, тому люди просто частіше їх бачать», — пояснює фахівець.

Ще одна причина частіших зустрічей — зміна природних ландшафтів. Люди активно забудовують території, розорюють поля, вирубують ліси, облаштовують нові дороги та бази відпочинку. Через це змії втрачають звичні місця існування й нерідко опиняються ближче до людських осель, де ще збереглися придатні для них схованки.

За словами Федіра Куртяка, плазунів часто приваблюють занедбані подвір'я, купи каміння, будівельних матеріалів, дров, густі зарості трави чи чагарників. У таких місцях легше сховатися від хижаків, підтримувати потрібну температуру тіла та знаходити здобич — насамперед мишей і щурів.

Крім того, окремі види поступово піднімаються вище в гори, адже зі зростанням середньорічної температури для них стають придатними території, які раніше були надто холодними. Саме тому змій дедалі частіше помічають у місцевостях, де ще кілька десятиліть тому вони траплялися значно рідше.

Попри це, герпетолог наголошує: змії не шукають зустрічі з людиною. Вони намагаються уникати контакту і майже завжди відповзають, щойно відчувають наближення людей або сильну вібрацію ґрунту. Більшість укусів трапляється лише тоді, коли плазуна випадково наступають, беруть до рук або намагаються вбити.

Де можна зустріти різні види змій

Вуж звичайний найчастіше трапляється поблизу водойм, у вологих лісах, садах, городах і на луках. Він добре плаває, а також може вправно лазити по кущах і невисоких деревах, особливо коли шукає їжу або місце для відпочинку.

Вуж водяний живе переважно біля великих річок, озер та ставків. Його часто можна побачити на берегах Латориці, Тиси чи інших великих водойм, де він полює на рибу та земноводних. Цей вид майже все життя проводить біля води й чудово пірнає.

Мідянка звичайна, яка також занесена до Червоної книги України, обирає узлісся, чагарники, вирубки, сухі схили та передгір'я. Завдяки своєму забарвленню вона майже непомітна серед сухого листя, трави та каміння.

Полоз лісовий мешкає у широколистяних і мішаних лісах. Це один із найкращих «альпіністів» серед українських змій. Молоді особини особливо легко підіймаються на дерева, де можуть полювати на пташенят і яйця, однак і дорослих полозів нерідко можна побачити на стовбурах або гілках, де вони гріються на сонці чи пересуваються між укриттями.

Гадюка звичайна трапляється переважно на висоті понад 500 метрів над рівнем моря — у гірських лісах, на полонинах, вирубках, кам'янистих схилах і лісових галявинах. Найчастіше вона ховається серед каміння, повалених дерев, високої трави або кущів, звідки виходить погрітися на сонці.

«На рівнині гадюку практично не зустрінеш. Якщо люди повідомляють про гадюку десь у низинних районах, найчастіше це помилка», — зазначає Федір Куртяк.

За словами герпетолога, змії можуть траплятися не лише на землі. Деякі види чудово лазять по кущах і деревах, тому побачити плазуна можна навіть на кількаметровій висоті. Водночас це не означає, що змія полює на людей чи спеціально наближається до них — найчастіше вона шукає їжу, тепло або безпечне місце для відпочинку.

Чому гадюка кусає і наскільки це небезпечно

Попри поширені страхи, гадюка звичайна не полює на людей і не нападає без причини. За словами Федіра Куртяка, це спокійна тварина, яка намагається уникнути зустрічі з людиною. Якщо плазун відчуває кроки чи вібрацію ґрунту, він зазвичай намагається відповзти.

«Гадюка — це мисливець із засідки. Вона не переслідує людей. Якщо й кусає, то лише тому, що захищається», — пояснює герпетолог.

Найчастіше укуси трапляються тоді, коли людина випадково наступає на змію, сідає поруч із нею або торкається руками під час збирання ягід, грибів чи хмизу. Саме тому більшість укусів припадає на ноги або кисті рук.

Фахівець наголошує: на Закарпатті отруйною є лише гадюка звичайна. Її отрута призначена насамперед для полювання на дрібних тварин, а не для нападу на великих ссавців.

Для здорової дорослої людини укус гадюки зазвичай не є смертельним, однак може спричинити сильний біль, набряк, почервоніння, слабкість, запаморочення та інші симптоми інтоксикації. Особливо уважними потрібно бути людям із алергічними реакціями, дітям, людям похилого віку та тим, кого вкусили в ділянку шиї, голови або обличчя.

«Будь-яка отрута може становити небезпеку. Тому після укусу необхідно якомога швидше звернутися по медичну допомогу», — наголошує Федір Куртяк.

За словами герпетолога, найбільшу помилку роблять ті, хто намагається впіймати або вбити змію. У більшості випадків, якщо не чіпати плазуна і дати йому можливість відповзти, зустріч закінчується без жодних наслідків для людини.

Як відрізнити гадюку від інших змій

За словами Федіра Куртяка, більшість змій на Закарпатті люди помилково сприймають за гадюк. Насправді ж отруйною є лише гадюка звичайна, а решта видів для людини безпечні.

Найпростіше впізнати вужа звичайного. Його характерною ознакою є дві жовті, помаранчеві або світлі плями позаду голови, які в народі називають «вушками». Вуж має довге, струнке тіло, добре плаває й майже ніколи не проявляє агресії. У разі небезпеки він зазвичай намагається втекти, а якщо це неможливо — може прикидатися мертвим або виділяти різкий за запахом секрет, щоб відлякати хижака.

Вуж водяний таких світлих плям не має. Його тіло часто вкрите темними квадратними плямами, що утворюють своєрідний шаховий візерунок. Саме через це його нерідко плутають із гадюкою та безпідставно вбивають. Насправді цей вид неотруйний і більшу частину часу проводить біля водойм, де полює на рибу та земноводних.

Полоз лісовий — найбільша змія України. Він значно довший за гадюку, має струнке тіло, довгий хвіст і вузьку голову без різкого переходу до шиї. Полоз чудово лазить по деревах, тому його можна побачити не лише на землі, а й на гілках або навіть на стовбурах дерев.

Мідянка звичайна також часто стає жертвою людських помилок. Вона має мідно-коричневе або сірувате забарвлення, гладеньку луску та невеликі розміри. Через колір її інколи помилково вважають гадюкою, хоча цей вид абсолютно безпечний для людини.

Натомість гадюка звичайна має зовсім іншу статуру. Вона коротша й значно масивніша за більшість інших змій. Її голова широка, трикутної форми, добре відокремлена від тулуба, а хвіст короткий і різко звужується. У більшості особин уздовж спини проходить характерний темний зигзаг, однак на Закарпатті трапляються й повністю чорні або темно-бурі гадюки, через що визначити їх лише за забарвленням буває непросто.

Ще однією характерною ознакою є вертикальна, «котяча» зіниця. Втім, герпетолог застерігає, що це не може бути способом визначення виду в природі.

«Не варто намагатися підійти ближче, щоб роздивитися очі чи малюнок на спині. Найкраще правило — просто не наближатися до змії. Якщо дати їй спокій, вона майже завжди сама відповзе», — наголошує Федір Куртяк.

За словами герпетолога, змії виконують важливу роль у природі. Вони стримують чисельність мишей, щурів та інших гризунів, а також регулюють популяції жаб, ящірок і дрібних тварин. Своєю чергою, самі змії є здобиччю для лелек, чапель, канюків, орлів, лисиць, борсуків та інших хижаків. Саме тому кожен вид є важливою ланкою екосистеми, а безпідставне знищення плазунів порушує природну рівновагу.