Ожиріння та інсулінорезистентність – метаболічна пастка
Останнім часом ожиріння зустрічається все частіше, особливо в молодому віці. І хоча надлишкова вага давно перестала бути виключно естетичною проблемою, справжню тривогу спричиняє те, що за нею нерідко ховається інсулінорезистентність.
Видання “Мій цукровий”, яке розповідає про життя з діабетом, пише, що це порушення ускладнює схуднення, провокує подальше накопичення жиру й суттєво підвищує ризик метаболічних збоїв.
Що відбувається в організмі при інсулінорезистентності?
У нормі інсулін допомагає клітинам засвоювати глюкозу з крові. Але іноді з різних причин клітини починають реагувати на нього слабше – саме цей стан лікарі й називають інсулінорезистентністю.
Щоб підтримати рівень цукру в межах норми, підшлункова залоза працює інтенсивніше, виробляючи ще більше інсуліну. Така компенсаторна «робота» виснажує β-клітини, і з часом призводить до переддіабетичного стану або діабету другого типу.
Чому виникає інсулінорезистентність?
Механізм розвитку цього порушення складний і багатофакторний. Найчастіше його провокують:
- ожиріння, особливо абдомінальне;
- малорухливий спосіб життя;
- надлишок простих вуглеводів і трансжирів у раціоні;
- ліподистрофія;
- гормональні коливання під впливом тривалого стресу (через активацію кортизолу, глюкагону, адреналіну);
- прийом деяких лікарських засобів – зокрема, гормональних препаратів, глюкокортикоїдів, антиретровірусних засобів;
- вагітність;
- генетична схильність.
У поодиноких випадках причиною може бути аутоімунне порушення або рідкісні генетичні дефекти рецепторів інсуліну.
Чим небезпечна інсулінорезистентність?
Інсулінорезистентність стає основою для розвитку низки порушень, які впливають на весь організм:
- зростає ризик діабету другого типу;
- формується метаболічний синдром – поєднання гіпертонії, ожиріння та змін у ліпідному профілі;
- розвиваються хвороби серця та судин;
- погіршується стан печінки;
- у жінок виникає гормональний дисбаланс, порушення менструального циклу;
- довготривале ожиріння пов’язане з підвищеним ризиком раку ендометрію.
Як запідозрити резистентність до інсуліну?
Хвороба часто розвивається безсимптомно, але деякі прояви можуть насторожити:
- зайва вага, яку складно зменшити, навіть при дієті;
- сильний апетит, особливо на солодке;
- темні ущільнення шкіри в ділянці шиї, під пахвами (акантозис нігриканс);
- порушення циклу в жінок;
- зміни в аналізах крові – коливання рівня глюкози та збільшення вмісту «поганого» холестерину.
Ожиріння в поєднанні з гіпертонією, дисліпідемією та порушенням глікемії – сигнал для обстеження «на інсулінорезистентність».
Як виявити це порушення?
Підтвердити або виключити інсулінорезистентність допоможуть такі лабораторні тести:
- рівень глюкози натще;
- глікований гемоглобін (HbA1c) – відображає середній рівень глюкози за кілька місяців;
- рівень інсуліну;
- індекс HOMA-IR – обчислюється за формулою на основі глюкози та інсуліну;
- С-пептид – допомагає оцінити функцію β-клітин підшлункової залози.
Додатково варто зробити ліпідограму – дисліпідемія часто йде в парі з інсулінорезистентністю.
Раннє виявлення резистентності до інсуліну дозволяє вчасно скоригувати спосіб життя та запобігти ускладненням. Це не вирок, а попередження, на яке важливо правильно зреагувати. Якщо є надмірна вага або інші підозрілі симптоми – з обстеженням однозначно не варто зволікати.
На правах реклами