Уже не одна тисяча громадян зі Сходу та Криму вже проживає у нашому краї, який став для них тимчасовим притулком. Проте для молодої родини Тячів за неповні три місяці став ріднішим за Словянськ, куди жінка повертатися вже не збирається. Пані Наталія розповідає, все почалось якось зненацька. Не думали, що потрібно буде тікати з власного дому, із рідного Слов’янська з двома малими дітьми на руках. Пригадує: це був вечір 1-го червня. Жінка розповідає: з міста ледве виїхали. Відтак дуже переживали, були налякані. довелося пройти мирним жителям не один блокпост. зрештою виїхали і опинилися у Святогірську. Звичайно, на той момент дістати квитки було досить складно. Але Червоний хрест подбав про це. Так дісталися столиці. В Одесі зустріла родина переселенців добрих людей, які запросили на Закарпаття. Наразі жінка знайшла у Тячеві роботу. Правда, поки її тільки вивчає, адже досвіду у неї нема. Дітей –6- річну доньку та 4-річного сина віддала у дитячий садок. На питання, чому дочка не пішла у школу, відповіла: психологи порекомендували зі школою поки зачекати. Діти пережили стрес і їм потрібно спочатку адаптуватися на новому місці. Переселенка каже: волонтери, Червоний хрест, прості люди багато їм допомагають як з речами, так і з харчами. Від закарпатців жінка просто в захваті. Їх гостинність її вразила, а наш край просто зачарував красою. Їхати звідси родина не хоче,. бо вже і нема куди повертатися, і нема до кого. М-Студіо