Шкода, що він не був достатньо розрекламованим, і туристів було обмаль - натомість саме свято вийшло досить колоритним. Хоча всім зрозуміло, що нині в Україні важкі часи. Однак життя продовжується... І всі сподіваються, що мир прийде на нашу землю, і гості з різних областей та країн приїзджатимуть на Закарпаття. Село Астей з давніх часів славиться випіканням "переців". Місцеві мешканці розповідають, що ще у 1950-х роках чи не на кожному подвір’ї у селі стояли спеціальні великі печі, в яких випікали хліб та інші продукти. Це так звана «бубош-кеменце» (горбата піч). За сприяння голови села Ганни Надь одну таку піч спорудили просто на полі, де вирішили щороку проводити фестиваль. Так у селі відродили старовинну традицію. Для приготування «переца» потрібні пшеничне борошно, молоко, яйця і дріжджі. В залежності від сорту роблять їх або солодкими або соленими. У Астеї найчастіше печуть солодкі. Розкатують тісто на тоненькі палички і роблять з них петлю. Потім на декілька хвилин кладуть у воду, а далі - у піч. Через двадцять хвилин – і «перец» готовий. Колись майже всі у селі робили такі кренделі на продаж, і це був єдиний вид заробітку для багатьох мешканців. На цьогорічному фестивалі гості смакували також страви з угорської кухні: бограч, гурку, фанки, а також вино та палинку. Ціни були абсолютно демокартичними. Так "герой" свята перец коштував від 3 гривень, за погар білого вина правили від 5 гривень. Тарілка бограча (або боб-гуляша) коштувала 25-30 гривень, літр вина від 30 гривень, пляшка паленки - 45-50 грн. Мукачево.net