П’ять локацій Мукачева, які варто відвідати під час подорожі містом
Мукачево — друге за розміром місто Закарпаття, відоме великою кількістю архітектурних пам’яток різних епох на невеликій території.
Погода в Мукачеві у міжсезоння зазвичай м’яка, що робить прогулянки історичним центром комфортними майже цілий рік.
Нижче — п’ять локацій, які варто включити до свого туристичного маршруту.
Головна візитівка міста — замок Паланок, розташований на 68-метровій горі вулканічного походження.
Загальна площа фортеці становить 13 930 квадратних метрів, а замковий комплекс поділяється на три тераси: Нижній, Середній і Верхній замки.
З 1989 року в його стінах працює Мукачівський історичний музей, у фондах якого понад вісім тисяч експонатів.
Найтривалішою в історії фортеці була оборона княгині Ілони Зріні проти австрійських військ, що тривала майже три роки наприкінці XVII століття.
За кілька хвилин пішки від замку розкинулося площа Кирила та Мефодія — головна площа Мукачевого.
Свою сучасну назву вона отримала у 2016 році завдяки встановленим тут скульптурам слов’янських просвітителів.
Площа сформувалася на межі XIX і XX століть, її бруківка та фасади виконані у стилі сецесії.
Тут же стоїть пам’ятник Щасливому трубочисту — двометрова бронзова фігура роботи скульптора Івана Бровді, відкрита в червні 2010 року. Прототипом став реальний мукачівський трубочист Берталон Товт, який чистить міські димоходи з 1973 року.
Туристи натирають ґудзик на куртці скульптури — вважається, що це приносить удачу.
Архітектурною домінантою площі є міська ратуша м’ятно-зеленого кольору, зведена у 1903–1904 роках за проєктом будапештського архітектора Яноша Бабули-молодшого.
Будівля виконана в стилі сецесії з елементами неоготики, а на її годинниковій вежі працюють куранти майстра Йосипа Шовінського, які відбивають кожні п’ятнадцять хвилин. На момент встановлення вони входили до п’ятірки найкращих баштових годинників Європи.
Під невеликими шпилеподібними еркерами по боках головної вежі збереглися барельєфи з міським гербом 1376 року, на якому зображений Святий Мартин на коні.
Сам Святий Мартин вважається покровителем міста, йому присвячений неоготичний кафедральний костел, що височіє над навколишніми будівлями площі.
Сучасна споруда зведена у 1904 році за проєктом будапештського архітектора Ернста Ціглера на місці старої готичної церкви. Головною цінністю комплексу є кам’яна каплиця Святого Йосипа XIV століття, що збереглася під час перебудови.
Всередині збереглися середньовічні розписи, надгробні плити та різьблені наличники вікон, що робить її однією з найдавніших споруд Закарпаття. З березня 2002 року костел є кафедральним собором відновленої Мукачівської дієцезії Римсько-католицької церкви.
На північній околиці міста, на схилі Чорнечої гори, діє Свято-Миколаївський жіночий монастир — найстаріша обитель краю.
За даними офіційного сайту монастиря, його заснування датується XI століттям, коли сюди прийшли монахи з Києво-Печерського монастиря разом із донькою Ярослава Мудрого Анастасією, яка стала дружиною угорського короля Ендре.
Документально підтверджений етап розвитку пов’язаний із подільським князем Федором Корятовичем, який 8 березня 1360 року видав монастирю грамоту, закріпивши за ним два села та господарські повинності. Сучасний кам’яний корпус зведений у 1766 та 1772 роках, а собор Святителя Миколая — у 1798 та 1804 роках.
В обителі зберігаються шанована Кіккська ікона Божої Матері та іверська ікона, привезена з Афону.
Ще одне місце, яке варто відвідати, — палац Ракоці, відомий як Білий дім.
Він розташований у внутрішньому дворі площі Кирила та Мефодія і впізнається за ажурними кованими воротами.
Палац заклали у XVII столітті як міську резиденцію трансильванських князів Ракоці, а в 1726 році маєток перейшов до роду Шенборнів. Для них німецький архітектор Йоганн-Бальтазар Нейман провів капітальну реконструкцію, додавши новий корпус і зберігши пропорції будівлі.
Всередині збереглися хрестові склепіння, мармуровий камін, ліпнина та бронзова люстра в стилі модерн. Нині в будівлі працює Мукачівська дитяча художня школа імені Мігая Мункачі.