Пішов з життя один з найкращих виноробів Закарпаття – Юрій Параска

Винний підвал Юрія Параски у селі Бене на Берегівщині був однією з найяскравіших туристичних родзинок регіону. Сюди щодня навідувалися гості не лише з України, а й з усього світу. Також Юрій Параска був відомим селекціонером. Його «зелена колекція» нараховувала близько 250 сортів винограду, у нього можна було придбати саджанці понад 60 елітних сортів. Він радо відгукнувся на пропозицію викладати в Закарпатському угорському інституті експериментальну дисципліну «Виноградарство та виноробство». Спочатку на навчальний курс записалася рекордна кількість студентів – 40 чоловік, хоча згодом ажіотаж минув. «Дітям просто ніде застосувати свої знання у житті, – зазначав винороб. – А практику проходять у мене на ділянці». Головною гордістю та родзинкою Юрія Параски був туфовий підвал, якому скоро виповниться сто років. Місцеві мешканці розповідають, що у 1916 році 200 полонених італійських вояків потрапили до Берегова, а адміністрація комітату вирішила розподілила полонених власникам землі.Серед вояків виявилося чимало людей цілком мирних професій – насамперед каменярів із Мілану й Турину. Вони зголосилися видовбати у скелі винні погреби за всіма правилами, аби температура всередині у будь-яку пору року не піднімалася вище за 12–13 градусів. Деякі сягнули 60-метрової глибини! Юрію Парасці дістався найменший підвал у селі – усього 17,5 метра. Але він ним дуже пишався. Розповідав свою унікальну історію. З 1927 до 1941 року цей підвал виконував майже сакральну функцію, адже місцеві євреї зберігали та витримували тут кошерні вина, які робили з трьох сортів винограду: Липовини (Харшлевелю), королівської Леанки та Бокотора. Підвал дістався господарю вже у занедбаному стані. Фактично тут був сільський смітник. А Юрій Параска створив тут дегустаційний зал! На стінах висять нагороди, розставлено кубки, привезені з різних фестивалів... Юрія Параску також добре знализа його унікальне «льодове вино» (айс-вайн), яке він робив з сорту Мускат Пелешкей, із винограду, який залишався до перших морозів. Гордістю його підвалу був і церковний кагор, які замовляли у Юрія Параски навіть православні монахи з Києво-Печерської Лаври та Москви. Свої знання винороб передав сину Герею. Той також вирішив навчатися на виноградаря- агронома, вступивдо Будапештського університету. Тому, сподіваємося, що знання відомого винороба не пропадуть. Редакція Мукачево.net висловлює співчуття рідним та близьким Юрія Параски.