Закарпаття і вся Україна втратили одного із найобдарованіших художників, щиру й надзвичайно ерудовану людину, викладача й наставника, котрому можуть завдячити багато митців, яким він «відкрив очі», серед яких і найулюбленіший його вихованець Ечі Семан. Народився Антон Олексійович 17 квітня 1928 року в с. Підгоряни (Мукачівський р-н.). Після закінчення середньої школи в м. Мукачево, у 1948 році продовжує навчання у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва. Його вчителями були Й.Бокшай, Р.Сельський, Гуторов та Адальберт Ерделі. Після закінчення вузу викладає в Ужгородському художньому училищі (1954-1961р.р.). Паралельно працює в Закарпатському художньому комбінаті. Активно займається творчою діяльністю у сфері монументального та станкового живопису. З 1954 року бере участь в молодіжних обласних та республіканських виставках. З 1957 активно виставляється на всіх республіканських і всесоюзних виставках. Член спілки художників СРСР з 1961 року. У 1970 році переїжджає у місто Київ, де творчо працює і живе до 2004 року. У 2004 році повертається на Закарпаття і поселяється у с. Кольчино (Мукачівський р-н.). Із початку 60-х р.р. у творчих відрядженнях відвідав більшість Республік СРСР, а також побував і за кордоном в Румунії, Чехословаччині, Угорщині, Югославії. Його твори експонувалися в багатьох країнах світу. А твір «Народне гуляння (1968 р.в.)” експонувався у Москві, представляв колишній СРСР у Японії, Франції, США, Кіпрі (м. Нікосія), Чехословаччині, Угорщині, Італії. Даний твір був закуплений урядом міста Тулуза (Франція). Авторська копія картини «Народне гуляння» знаходиться у фондах Томського музею в Росії. Багато творів також закуплено Міністерством культури СРСР та УРСР, дирекцією виставок та художнім фондом спілки художників СРСР. Основні роботи станкового живопису: «Карпатський край» (1966), «Гуцульщина» (1968), «Старе Закарпаття» (1969), “Карпатська осінь(1968р.в.)”, “Карпатська весна (1966р.в.)”, “Весна в горах(1969р.в.)”, “Ужанська долина (1969р.в.)”, “На поточку прала (1966р.в.)”, “Колядники (1987р.в.)”, “Весілля (1969р.в.)”, “Свято в с. Опорець (1971р.в.)”. Більшість із вище приведених творів закуплені Музеями: Українською Національною галереєю, Львівським Художнім музеєм, Луганським художнім музеєм, Закарпатським художнім музеєм ім. Й.Бокшая та іншими провідними музеями України. Живописні полотна відомого майстра знаходяться також у приватних колекціях України, Росії, США, Японії, Франції, Німеччини, Монголії, Угорщини, Чехії, Словаччини та ін. країн. А. Шепа відомий своїми монументальними живописними творами, нажаль більшість яких не збереглися: «Карпатські опришки» і фреска «Легенда про Пинтю» в с. Буштині, «Верховинське весілля» та «Суворі Бескиди» в с. Нижні Ворота. Із монументальних робіт які уціліли є розписи в церкві монастиря с. Імстичево(1996р.), будинку культури с. Петрово та одне з приміщень в замку «Паланок» м. Мукачево (1998 р.).