Компанія Porsche Finance Group, у рамках екологічної ініціативи з відновлення популяції карпатських буйволів "Збереження агробіорізноманіття Карпатських гір", буде фінансувати стадо з шести голів. У майбутньому його чисельність планується збільшити спочатку до 10, а в 2014 році до 14 голів. У рамках допомоги Porsche Finance буде щорічно виділяти певну суму на утримання кожного "підопічного" буйвола. В міру дорослішання буйволів, їх будуть передавати місцевому населенню – фермерам, які хочуть утримувати цих унікальних тварин, але не мають достатньо коштів, щоб їх виростити. Для підтримки популяції карпатських буйволів у селі Стеблівка Хустського району Закарпатської області була заснована "Станція порятунку". Її у 2008 році створив німець Мішель Якобі, який, випадково потрапивши на Закарпаття, вирішив залишитися тут назавжди. Допомагає йому його подруга Ольга Хоменко з Полтави, яка в інституті вивчала економіку агропромислового комплексу. У рідному Гамбурзі Мішель організував благодійний фонд, через який почав збирати гроші на буйволів. Завдяки цьому фонду до Мішеля з Ольгою в село Вертеп, де зараз вони живуть, приїжджають волонтери з країн Європи. За часів СРСР буйволи на Закарпатті не були дивиною. Їх поголів'я складало більше 1000 голів. Буйволи потрапили на Закарпаття за часів хана Батия. Їхня батьківщина - В'єтнам, Індія і Північна Африка. У 1960-х роках в СРСР почалася друга хвиля завезення буйволів у область. Переважно буйволів тримали на Тячівщині та Хустщині. А село Велятин Хустського району навіть називали "буйволячою столицею" - тут за радянських часів тримали 500 тварин. Тепер в селі шість буйволиць. Всього ж на Закарпатті нині проживає 63 буйвола (з них 48 буйволиць). Селяни почали відмовлятися від буйволів через складнощі з їхнім утриманням. Корми постійно дорожчають, а буйволи їдять набагато більше, ніж корови. За осінньо-зимовий період одній 500-кілограмовій тварині потрібно чотири тонни сіна, так що без дотацій і допомоги селянину не обійтися. Крім того, вони дуже примхливі. Буйволи підпустять до себе тільки ті руки, до яких вони звикли. І хоча молоко буйвола дороге, але їх надої менші, ніж у корови, а здавати молоко нікуди. У той же час в світі буйволи користуються великою популярністю. За межами Закарпаття тварини поширені в Південно-Східній Азії, у країнах Латинської Америки, на території Східної Африки. В Європі екзотичні тварини особливо цінуються в Італії та Румунії. Так в Італії буйволячих ферма є показником багатства і благополуччя. Буйволів цінують за жирне молоко, м'ясо, шкуру. Тварини працюють у підводі як кінь. Практично не хворіють. "Молоко домашнього буйвола набагато корисніше коров'ячого. В буйволячому молоці на 56% більше кальцію, ніж у коров'ячому. Ще воно набагато жирніше - 8-12% (удвічі більше коров'ячого). Незважаючи на це, молоко буйволів легше і швидше засвоюється організмом людини, а жирність практично не відчувається на смак ", - говорить Ольга Хоменко. З буйволячого молока традиційно готують сири. Так, Ольга з Мішелем виробляють п'ять видів сиру: моцареллу, маскарпоне, фету, свіжий сир і витриманий. Завдяки його продажу виходить частково забезпечувати господарство. "Якщо власник буйвола побачить, що він може утримувати тварину, виготовляти з її молока сир моцарелу і продавати його по 200 гривень за кілограм, то це стане великим стимулом для закарпатців для відродження популяції тварин. Наприклад, для того, щоб отримати один кілограм такого сиру , потрібно всього 3-4 літри молока ", - говорить Ольга. У майбутньому Ольга і Мішель планують налагодити промислове виробництво сирів, але для цього потрібно, щоб популяція буйволів як мінімум подвоїлася.