«Я відповідально заявляю, що “зім’ятись” у цій справі може тільки «Audi» після зіткнення зі стовпом!», — так новообраний міністр внутрішніх справ Денис Монастирський прокоментував ДТП за участі судді Деснянського райсуду Києва Світлани Колегаєвої. Кілька днів тому на столичній Оболоні вона за кермом Audi збила стовп, врізалася в дерево та ледь не наїхала на пішоходів. Ймовірно, суддя була напідпитку, до того ж авто не вказане в її декларації. Колегаєва відома тим, що під час Майдану ухвалювала рішення проти активістів, одного з них посадила на 30 днів у СІЗО.Поки що маємо в цій справі лише гучну заяву новопризначеного міністра. Але чи реально взагалі притягнути суддю до відповідальності за подібні ДТП та чим зазвичай закінчуються для представників Феміди такі справи? Громадське зібрало для вас кілька красномовних прикладів. Публікуємо статтю без змін. Сім років слухань9 липня 2014 року на трасі Київ–Чоп сталася ДТП: джип виїхав на зустрічну смугу та протаранив «сімку», водій якої загинув на місці. Джипом кермував суддя Перечинського суду Закарпатської області Віктор Амарович. Аналіз підтвердив, що він був у стані алкогольного сп'яніння. Справу скерували до суду за статтею 286 Кримінального кодексу (порушення правил безпеки дорожнього руху), і вона донині слухається у Мукачівському міськрайонному суді Закарпатської області. Остання ухвала в реєстрі датована жовтнем 2019 року. Тоді суд надав дозвіл на привід обвинуваченого до суду, оскільки той не з’являвся. Але поки тривав судовий процес, Амарович 2017 року встиг очолити Перечинський районний суд. «20 вересня 2017 року на зборах суддів Перечинського районного суду Закарпатської області відбулися вибори голови суду. За результатами таємного голосування на посаду голови суду одноголосно обрано суддю Амаровича Віктора Петровича», — зазначалось на сайті суду. Адвокат Амаровича Михайло Гангур коротко зазначив, що справа вже добігає кінця. «Можу лише сказати, що зараз вже стадія дебатів, фінальна стадія. Більше нічого без згоди мого клієнта коментувати не можу», — сказав нам адвокат Продовжують працювати У 2018 році Вища рада правосуддя на 2 місяці відсторонила від роботи суддю Київського апеляційного суду Олександра Коцюрбу. У 2016 році він (імовірно, в нетверезому стані) невдало припаркувався. Провину визнав, штраф сплатив, однак від перевірки на алкоголь відмовився — і цим, на думку Вищої ради правосуддя, підірвав довіру до інституту суддів.«Відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння свідчить про недотримання Коцюрбою О.П. норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду», — йдеться у рішенні ВРП. Попри це, Коцюрба продовжує працювати у Київському апеляційному суді. Ще один суддя після історії з ДТП напідпитку продовжує здійснювати правосуддя та час від часу судити нетверезих водіїв. Йдетья про суддю Турійського районного суду Волинської області Романа Тітівалова. У 2019 році місцеві журналісти склали рейтинг суддів, які «допомагають» п'яницям уникати покарання. Тітівалов опинився на третьому місці. Але цьому передувала гучна історія за його участі. За даними слідства, у лютому 2019 року Тітівалов на автомобілі Audi А6 в'їхав у вантажівку DAF, яка рухалась зустрічною смугою. Від удару серйозно постраждали і сам суддя, і його автомобіль. Вантажівка ж виїхала на узбіччя та знесла зупинку громадського транспорту — у той момент там не було людей, тож ніхто більше не постраждав. Як стверджував експерт Фундації DEJURE Роман Маселко, у справі нищились важливі докази, і через це суд нібито не зміг встановити, що Тітівалов винний. «Після закриття кримінальної справи ДБР звернулось до Вищої ради правосуддя з проханням покарати Тітівалова за те, що він сів за кермо у стані сп'яніння. Скарга потрапила до Світлани Шелест, яка не забарилася з розглядом і 13 березня дисциплінарна палата також вирішила, що зразки крові судді Тітівалова були фальшивими, тож немає жодних доказів, що він був п'яним», — писав Маселко. За словами Маселка, після суспільного розголосу справу поновили, але потерпілим визнали самого суддю. Юрист та експерт «Реанімаційного пакету реформ» Віталій Титич вважає, що ВРП мала б діяти на випередження, а не чекати рішення суду. «Коли є такий факт, то поки особа чекає на суд — її вже має бути позбавлено статусу судді. Тоді це могло б якось працювати. Позитиву судовій владі це не додасть, але принаймні допоможе запобігти її дискредитації», — вважає Титич. Справи закрили У січні 2018 року ДТП скоїв суддя Києво-Святошинського суду Дмитро Усатов. Після аварії постраждалий водій іншої автівки потрапив до реанімації з травмами хребта. Суддя після ДТП заліз до «швидкої» та хотів теж їхати до лікарні, однак свідки аварії завадили йому це зробити. Поліція провела судді тест на алкоголь, який показав 1,52 проміле (з тим, що допускається 0,2). Лише після цього Усатова відпустили у «швидкій» до лікарні. Однак порушена проти нього справа нічим не завершилася. Спочатку суддя Печерського суду Києва Світлана Смик відправила її на доопрацювання, а у 2019 році суддя Олег Білоцерківець її закрив, оскільки сплив термін притягнення до адміністративної відповідальності. 7 грудня 2019 року правоохоронці зупинили суддю Шостого апеляційного адмінсуду Костянтина Бабенка — ще й не з першого разу. За версією правоохоронців, він порушив дорожні правила, коли проїздив один із поворотів у Києві, але на вимогу патрульних не зупинився, а намагався від них утекти. Згодом, коли його спіймали, виявилося, що він нетверезий. Журналісти «Слідство.Інфо» опублікували відео спілкування Бабенка з патрульними. Суддя намагався відштовхнути правоохоронців, стверджував, що його треба «відпустити додому», і наполягав на тому, що патрульні не мають права його затримувати. «Та навіть якщо я вб’ю когось зараз — не маєте права!», — кричав чоловік. Проходити тест на рівень алкоголю в крові суддя відмовився. Юрист Віталій Титич пояснює, що через суддівський імунітет затримання суддів справді відбувається за згодою Вищої ради правосуддя. Але є винятки. «Затримання може здійснюватися під час або одразу після вчинення тяжкого злочину. Тяжкість злочину оцінюється працівником поліції одразу на місці. Якщо там були жертви — очевидно, що це тяжкий злочин і, відповідно, вони мають його затримати. Якщо перед поліцейськими стоїть нетвереза особа, ще й, можливо, озброєна — вони тим паче мусять затримати її, ким би вона не була», — каже Віталій Титич. Справа потрапила до судді Печерського суду Світлани Смик, вже відомої завдяки справі судді Усатова. І справу Бабенка вона закрила — нібито через брак доказів того, що за кермом був саме Бабенко. Сам суддя на засідання не приходив, але надав письмові свідчення. У них повідомив, що за кермом був не він, а поліція не мала права його перевіряти. Ще одна історія сталася аж 2011 року. Тоді в п’яну ДТП потрапив суддя Івано-Франківського господарського суду Юрій Грица. Внаслідок трагедії одна людина загинула, інша отримала інвалідність. Суддю судили протягом восьми років, а у 2019-му повернули справу до прокуратури. Згодом суддя пішов у відставку й нині отримує понад 100 тисяч гривень пенсії щомісячно. Відсторонили від суддівства «Можу собі дозволити так поводитися. Для вас я цар і бог», — так суддя П'ятого апеляційного адміністративного суду Одещини Дмитро Запорожан спілкувався з патрульними поліцейськими. За даними слідства, у січні 2019 року Запорожан за кермом «мерседеса» в’їхав у припарковану автівку. А потім взагалі втік з місця події. Розголосу інциденту надала Анастасія Гринь — власниця авто, в яке в’їхав суддя. За її словами, він не лише грубо спілкувався з патрульними, а й погрожував їй та ображав. «Якби йшлося про звичайну людину, то обвинувальний вирок уже б давно винесли, але тут ідеться про суддю», — вважае Анастасія Гринь. На судові засідання Запорожан не з'являвся та стверджував, що нічого не порушував. А згодом суд закрив провадження «у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративних правопорушень». Втім, у травні 2020-го — за рік після інциденту — Вища рада правосуддя тимчасово відсторонила Запорожана від роботи. Тоді ж ВРП тимчасово позбавила права здійснювати правосуддя й суддю Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду Валентина Сердюка. Його визнали винним за нетверезе кермування навесні 2019. Проходити тест на алкоголь відмовився. Суддю оштрафували на 10 тисяч гривень та позбавили права керувати автомобілем протягом року. 27 грудня 2017 року у Києві на вулиці Васильківській позашляховик Land Rover збив чоловіка на пішохідному переході. Внаслідок травм постраждалий помер на місці. За даними джерел hromadske, за кермом авто тоді перебував суддя Васильківського міжрайонного суду Київської області Сергій Корнієнко. Аналіз на алкоголь Корнієнко здав лише через 6 годин після ДТП — він показав 0,79 проміле. Підвищену дозу алкоголю в крові суддя пояснив тим, що вживає ліки. Поліція відкривала кримінальну справу щодо цієї ДТП, але у вересні 2018-го її закрили. У квітні 2019 року Корнієнка звільнили з посади. У січні 2020 року Вища рада правосуддя залишила це рішення в силі. Реальний термін за смертельну ДТП отримав суддя Віктор Волощук з Олевського суду Житомирської області. 2015 року він насмерть збив 21-річного мотоцикліста. «Але й тут свідки стверджували, що він був у стані сп'яніння, проте у справі цього немає. Зрештою він отримав умовне покарання, втік у відставку та отримує чимале довічне утримання — близько 80-100 тисяч на місяць», — каже експерт Фундації DEJURE Роман Маселко. Окрім цього, суддю звільнили від відбування покарання ще й через його участь у ліквідації Чорнобильської аварії. Вади законодавства чи «схеми»? Експерт Фундації DEJURE Роман Маселко розповідає, що вони подавали сотню скарг до Вищої ради правосуддя, вказуючи на схеми «відмазування» п’яних водіїв та суддів зокрема. Але здебільшого у відкритті проваджень їм відмовляли. «До прикладу, суддя Печерського суду Олег Білоцерківець майже рік розглядав справу щодо п'яної ДТП судді Дмитра Усатого і закрив її після того, як збігли терміни. Ми подали скаргу, але ВРП відмовилась його карати навіть попередженням та теж закрила справу. Суддя Смик затягнула понад 400 справ щодо п’яних водіїв. А от протокол щодо судді Бабенка розглянула дуже швидко й закрила справу за відсутністю події правопорушення — попри відео, де все було чітко зафіксовано. ВРП покарала Смик доганою за затягування справ щодо звичайних водіїв, а от щодо справи Бабенка відмовилась навіть відкрити провадження», — розповів Роман Маселко. Юрист Віталій Титич наголошує, що закриття справ по ДТП через те, що збігає строк давності — схема, яку створили самі ж судді. «Але вона застосовується не лише до суддів, а загалом у справах щодо ДТП. Це такий механізм, який було створено самими ж суддями задля продажу і “зливу”», — каже Титич. Про те, що судді системно затягують розгляд справ по адміністративних протоколах щодо п‘яного водіння, говорить і експертка з судової реформи Ірина Шиба, яка є співавторкою відповідної аналітики. «Для цього вони використовують різні механізми: ходять у відпустки чи просто не призначають засідання. Потім виправдовуються високим навантаженням у судах, через яке нібито не встигли розглянути справу», — каже Шиба. Водночас вона наголошує, що часто винні й поліціянти. «Відправлення на доопрацювання — один із варіантів затягування, проте часто проблема справді полягає в тому, що поліцейські неякісно склали протоколи. За часів Майдану патрульні масово складали сфальсифіковані протоколи на учасників автопробігу до Межигір‘я, хоча підстав для притягнення до відповідальності не було», — каже Шиба. «Злочин проти правосуддя» Чи не найголовніша проблема в подібних справах — саме статус судді. «У наших умовах цей статус використовується як мінімум для блокування й затягування розслідування, а судді зазвичай взагалі уникають покарання», — каже Роман Маселко. На думку юриста Віталія Титича, імунітет суддів у подібних справах не має бути для них захистом. «Загалом суддівський імунітет — це інструмент на користь громадськості, а не якогось судді. Він має працювати для того, щоб судді могли здійснювати свої функції незалежно та не боялися наслідків», — каже Титич. Він каже, що керування автомобілем напідпитку — для судді питання не лише адміністративної відповідальності. «Не важливо, чи зміг він уникнути адміністративної відповідальності, чи ні: в будь-якому разі це проступок, який завдає шкоди авторитету судової влади. І ВРП мала б однозначно за це карати. Якщо поглянути на підходи цивілізованих країн до цього питання — тут би навіть не виникало питання щодо долі судді та щодо того, чи може така особа надалі здійснювати правосуддя. Це не особистий проступок, це злочин проти правосуддя. Бо коли ми бачимо, як порушує закон суддя — це дискредитує всю судову владу», — вважає юрист. Координатор Фундації DEJURE Роман Маселко наголошує, що довести подібні справи до справедливого фіналу спроможні переважно резонанс та громадський контроль. «Як свідчить практика, без резонансу суддя майже гарантовано уникне покарання. За умови уваги ЗМІ та суспільства шанси, що суддя понесе реальне покарання, зростають у кілька разів. Тому я всіх закликаю контролювати такі справи та максимально поширювати про них інформацію», — каже Маселко. Проте стежити за кожною такою справою громадськість, звісно, не в змозі. «Тому ми вже багато років наполягаємо на реформі ВРП. Законопроєкт № 5068 дає таку можливість», — каже експертка Ірина Шиба. Законопроєкт уже ухвалений парламентарями та чекає на підпис президента. Він передбачає реформу Вищої ради правосуддя, зокрема перевірку її членів на доброчесність. Також, що важливо, він змінює порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності — цим займатимуться незалежні дисциплінарні інспектори. Сама ж Вища рада правосуддя виступає проти ухвалення законопроєкту — на її думку, він нібито провалить судову реформу.Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram. Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube. Дізнайся першим!