Хтось помандрував би до Гете, хтось поспілкувався з Платоном. Ну а я б хотіла повернутися у своє дитинство. Там, у недалекому минулому, я обов’язково відшукала б передпасхальні дні. Кожну хвилину підготовки до Великодня я б фільмувала зором крізь призму свого теперішнього світогляду, аби змогти у майбутньому бодай на словах розповісти своїм дітям, що таке справжня закарпатська Пасха. Я ніколи не забуду, як моя бабуся місила велике корито тіста, аби спекти домашню паску кожному із восьми дітей, як виробленими руками вона викладала його у форми, прикрашала паску хрестиком з тіста і виліпленими візерунками. Далі усі паски несли до великого дворового пецу, хрестили їх трьома пальцями, і клали до вогню. За усім цим процесом я спостерігала, будучи ще дитиною, але ніколи не зможу забути таємничості цієї атмосфери. Сьогодні часи змінилися, паску я купила, однак грудка і шовдарь - домашні. Складати кошик я починаю звісно з паски, тобто ангельського хлібу, який є символом духовної поживи. Згодом до кошика потрапляють шовдарь і ковбаси. Саме ці продукти вважають символами душевної радості. Існує легенда, що коли переслідували Христа, він сховався у сіні. Але кури розгребли сіно, відкривши Спасителя. Його схопили, але він зумів утекти і сховався у соломі. Підбігли свині й почали рити солому, зариваючи Христа ще глибше. З того часу Бог благословив свинину у їжу людям. Тому й існує традиція освячувати на Великдень сало та поросят. Наступними до кошика я кладу закарпатський пасхальний сир – солодку грудку, зварену напередодні з молока і яєць. Поряд з нею ми ставимо масло. Так, як мати годує свою дитину молоком, так сир і масло є символами жертовності та ніжності Бога. Доповнюємо кошик вином, як символом крові Спасителя. Воно має чітку визначену біблійну символіку (Христос називає себе виноградною лозою, а своїх учеників — віттям. Перше чудо, яке зробив Господь — під час весільного свята перетворив воду у вино). Останніми на найвидніше місце потрапляють яйця и писанки- символи зародження життя, сіль – як символ достатку і хрін, як міцного коріння. Останній штрих – свічка, яка горітиме під час освячення. Зі святом!