Похорон починається о пів на першу на міському кладовищі Кальварія в центрі міста. Тут ховають тільки відомих осіб: літераторів, художників, політиків. На пагорбі зібралося більше трьох сотень людей. Рух перекрили автівками ДАІ. Від домовини відходять народні депутати Олена Бондаренко, Андрій Клюєв та Борис Колесніков. Швидко спускаються сходами і йдуть геть. Нестор Шуфрич стоїть впритул до домовини. Поруч його батько Іван Юлійович, сини Нестор та Олександр. Позаду в інвалідній колясці сидить насуплений чоловік. Кажуть, це зведений брат Нестора Олександр. Обидві колишні дружини Шуфрича – Ірина Ярошовець та Наталя Ворона – стоять поруч. Нестор Шуфрич стоїть похмурий. Час од часу до нього підходять місцеві чиновники, потискають руки. Останнім приходить мер Ужгорода Сергій Ратушняк. Він запізнюється на 45 хвилин. Підходить до Нестора, ручкається і швидко йде геть. "Марія Петрівна хворіла чотири місяці, - каже колишня колега Івана Шуфрича Олена. Жінка в сірому пальті стоїть в самому кінці процесії. – В неї був грип, який не проходив. Нестор забрав матір до Києва, у "Феофанію". Але лікарі не змогли її врятувати". Нестор Шуфрич витирає сльози долонею. Його батько стоїть нерухомо. Не плаче. Він працює у Генеральному Консульстві Словаччини в Ужгороді. Із Марією прожили разом 43 роки. Він у неї – другий чоловік. Мали єдиного сина – Нестора. Від першого в покійної теж є син. Похорон ведуть четверо священиків греко-католицької конфесії. Після молебню зачитують прощального листа. При цьому старший син Нестора Олександр починає плакати. Схиляється на плече матері. "Прошу принести останній поцілунок", - зачитує священик. Над домовиною схиляється Нестор. Кілька хвилин цілує матір у лоба. За ним стоїть Наталя Ворона. Гірко плаче. Витирає очі хустиною. Цілує покійницю в лоба, гладить по обличчі. Похорон тривав дві години. Марія Шуфрич 18 років працювала у обласному відділенні лотереї "Спортлото". Звідти вийшла на пенсію. Подейкують, на Закарпатті на її ім’я було записано землю та нерухомість.