Смоланка розповів, чому колись першим прочитував найрідкісніші видання

«Коли заходжу в бібліотеку, одразу ж виникає якесь незрозуміле відчуття, певно, збентеженості. Оскільки, пригадуючи своє дитинство, можу сказати, що дуже багато часу провів саме у книгозбірнях. У той час не було ні Інтернету, ні цікавого телебачення і, хвала Богу, це все сприяло тому, аби діти якомога більше читали», – розповів під час зустрічі Володимир Смоланка. Особливо професор пам’ятає, як відвідував дитячу бібліотеку. У ній працювала бібліотекарем мама однокласника, який не дуже любив учитися. А малий Смоланка допомагав хлопцеві з навчанням. Його батьки це дуже цінували. Каже, бувало, мама однокласника відкладала книжечки, які найчастіше розбирали, аби і я мав можливість їх почитати. «Так я користувався таким собі «блатом», а можливо все це було й через те, що я був одним із найбільш активних читачів». Нині ж, нарікає Володимир Іванович, часу на читання катастрофічно не вистачає. Хіба під час численних поїздок знаходиться хвилинка. Отож бібліотекарі поцікавилися у всесвітньовідомого нейрохірурга, яку ж останню книжку він прочитав. Відповів – «Волхва» Джона Фаулза.