Закарпатець, старший лейтенант Олександр Шимон загинув 4 грудня під час виконання бойового завдання в зоні АТО в результаті ракетно-артилерійського обстрілу позицій 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади зі сторони незаконних збройних формувань, пише tyachiv.com.ua. Захист Вітчизни був справою його життя, адже він був професійним військовим: служив у Збройних Силах України з 2008 року, а у 2012 році закінчив Академію Сухопутних військ ім. П.Сагайдачного. Службу проходив на посаді командира взводу. «Хто, як не я, захищатиме Україну й українців? Я повинен воювати за державу», – казав він перед тим, як вирушити на Донбас. Всі, хто знав Олександра, згадують, що він був доброю, порядною людиною. У загиблого є три брата, двоє з яких – Іван та Віталій – також воюють у зоні АТО. Труну з тілом Олександра доставили до рідної Углі напередодні ввечері. У кожному селі, через яке везли бійця, люди зустрічали загиблого земляка свічками, запаленими обабіч дороги. А наступного дня з присілка Мирава, де виріс Олександр, тіло бійця привезли до центральної частини села військовою вантажівкою у супроводі військового оркестру. Від школи до центральної площі труну несли військові побратими. Тіло героя зустрічали вигуками «Герої не вмирають!» Розділити біль втрати з рідними загиблого та провести воїна-земляка в останню путь прийшло багато односельців, рідні, знайомі, сусіди... Приїхали і керівники районної влади, установ Тячівщини, жителі навколишніх сіл, товариші по військовій службі, громадськість. Сила-силенна людей від малого до старого прощались з героєм на центральній площі села. Несли вінки, квіти, тримали в долонях поминальні свічки і плакали. Навіть чоловіки не стримували сліз. Після поминальної панахиди траурна процесія вирушила до сільського цвинтаря. Люди шанобливо схиляли голови і проводжали свого захисника в останню путь на колінах. Дорогу до цвинтаря всипали живими квітами. Поховали офіцера під звуки Державного Гімну України та залпи військового салюту.