Всі, хто знав Павла, кажуть: він був дуже добрим, порядним і працьовитим чоловіком. Мобілізували його у січні цього року, востаннє солдат приїздив додому наприкінці червня, на свій день народження. А сьогодні, 12 вересня, Буштино назавжди прощалося зі своїм героєм. Розділити біль втрати з рідними загиблого та провести воїна-земляка в останню путь прийшли сотні односельців, рідні, знайомі, сусіди, школярі, бойові побратими і демобілізовані учасники АТО Тячівщини. О 12 годині вдома у бійця священики відправили панахиду. Відтак труну з тілом героя у супроводі військового оркестру побратими по службі пронесли на руках центральною вулицею селища до Обеліску Слави. Обабіч дороги школярі зі свічками та прапорцями в руках утворили «живий коридор». Біля пам'ятника під жалобну пісню «Пливе кача» розпочалася церемонія прощання з полеглим бійцем. Печаль і смуток огорнув присутніх. Священики молились за упокій душі воїна, прощальні промови виголосили селищний голова Буштина Іван Паш, голова Тячівської РДА Василь Дем’янчук, військовий комісар Тячівського РВК Ігор Тищук. Також буштинці вшанували хвилиною мовчання іншого загиблого земляка – Віталія Бертолона, тіло якого привезуть у рідне селище пізніше. Відтак траурна процесія рушила до селищного кладовища. Люди зустрічали прощальну ходу зі сльозами на очах та вигуками «Герої не вмирають!». Поховали Павла Дурунду під звуки Державного Гімну України та залпи військового салюту. Наталія Маджара, для Mukachevo.net