— Дорослі хлопці поливають дівчат одеколоном або духами. І дівчата поливають хлопців. А діти, так років по 12, самі хлопці, ходять із водою у бутилках пластікових. То вони можуть будь-кого облити водою з ніг і до голови. Хто сміється, а хто і свариться на них. Хоча кажуть, шо сердитися на це не можна. Як тебе облили — то, кажуть, на здоров'я, на добро усяке". Мати Ірини Юрик, 89-річна Марія Крьока, згадує, що за її молодості хлопці дівчат штовхали в річку, щоб повністю скупати їх у воді: — У Поливаний понеділок дівчата до річки й близко не подходили. Так хлопці їх ловили й тоди несли до потічка і метали у воду. Так у одежі й шибануть дівку у воду. Дівчата намагалися відкупитися від примусового купання кількома крашанками або писанками.У Рахівському районі на Закарпатті хлопці рано-вранці приходили під хату, де була дівчина на виданні, й кричали: — Прийшли мити! Дівчина виходила надвір і їй три рази зливали воду на руки. Вона вмивалася й обдаровувала парубків писанками. А в селі Клубівці Тисменицького району на Івано-Франківщині молодь удосвіта Великоднього понеділка й сьогодні обходить хати сусідів і пильнує, хто цього ранку заспав. — Хлопці вриваються до хати і тих, хто спить, обливають прямо в ліжку, — розповідає 72-річна Ольга Карпова, родом із цього села. — Хлопцям можуть і ціле відро, і два відра вилити в постіль. До дівчат делікатніше ставляться — тільки поприскають на неї одеколоном або парфумами. Дівчата, яких застали в ліжку, дарують хлопцям вишиті хусточки, а хлопці виставляють "поливальникам" могорич — горілку. Нині обливати йдуть або до родичів, або до сусідів чи хороших знайомих. До чужих не ходять. Дівчата вдавали, що сердяться на парубків за обливання. Насправді ж кожна цього хотіла. Бо того дня це сприймалося як залицяння, як серйозний намір хлопця щодо дівчини, навіть віщувало весілля. Бо зазвичай хлопець обливав ту дівчину, якій симпатизував. Якщо дівчина дарувала йому писанку або вишиту хустинку, це свідчило про взаємність. Парубок, який приймав від дівчини великодні подарунки, на молодіжних забавах мусив танцювати тільки з нею. Якщо ж хлопці не обливали дівчину, це було знаком або неповаги до неї, або осудом за аморальну поведінку. Такій світило залишитися у старих дівках. На Поліссі кажуть, що великоднє обливання водою чи купання в річці має сприяти здоров'ю й оберігати від хвороб. Якщо ж облити молодицю або літню жінку, то їхні корови даватимуть багато молока. І навпаки: якщо господиня у Великодній понеділок залишилася необлитою — надої в її корів можуть упасти. Обливання водою або насильне купання в річці навесні за язичницьких часів уважали магічним актом. Він мав забезпечити літні дощі, добрий урожай. Окрім того, очищав і лікував. Подекуди й досі перед Великоднем обливають водою зовнішні кути хати — щоб змити з неї все лихе. А щоб велися й не хворіли худоба та птиця, перед першим вигоном на пашу обливали пастуха й корів, овець, гусей і качок. Коней — перед початком польових робіт, щоб були дужими й роботящими. Особливої сили надавала підмішана у відро вода, освячена в церкві на великі свята. Водою з млинового колеса поливали вулик, щоб бджоли були моторними, як колесо, й наносили якомога більше меду. Хворого на жовтяницю, лихоманку чи епілепсію слід було несподівано облити холодною водою, якою спершу обмили ікону, срібні предмети або півня. Сподівалися, що разом із хворим злякається і його недуга й покине людину. Того, кого мучить пристріт, обливали водою, пропущеною через клямку дверей. Хвороба тоді має повернутися назад до того, хто її наслав. Якщо ж несподівано облити холодною водою відьму, то можна позбавити її сили шкодити сусідам. Під час посухи водою обливали могили потопельників або самогубців. Вони, за віруваннями, могли затримати дощ. Щоб його викликати, також обливали вдів або поливали дорогу. "Хресні мати й батько должни подарок зараннє приготовить" — У нас на другий день Паски діти ходють христосуватися, — розповідає 75-річна Зінаїда Закусило із села Подоли Куп'янського району на Харківщині. — Приходять, стукають у двері і так три рази проказують: "Христос воскрес! Христос воскрес! Христос воскрес!". — Маленькі дітки, так рочків 7–10. І хлопчики, і дівчатка — усі разом. Ну а ми вже їм обязатєльно виносим чи крашанку, чи паски кусочок. Канхвєт мо' даси ще. Раньше гроші не давали, тільки таке печене-варене. А зараз уже і гроші їм дають. Гривню, копійки. У Великодній понеділок хрещеники обов'язково йдуть до хресних батьків христосуватися. А ті за те обдаровують дітей: — Хресні мати й батько то уже должни обязатєльно який подарок зараннє приготовить. Шось таке з одягу. Дівчинці там кохточку, платтячко. Хлопчику — штанці чи светрика. А як я була малою, то хресна дарувала мені "мануфактуру" — матерії отрєз ситцевої чи штапельної. А мати тоді вже пошиє чи спідничку, чи кохточку. Тоді ж достать було шось дуже важко, але моя хресна мати завжди шось дарувала — хоть хустинку, хоть півметра матерії. Я так радувалася, шо мо'якби хто шубу подарив, то я б так зараз не радувалася. А ще я добре пам'ятаю, шо моя мати другого дня обязатєльно йшла з паскою і фарбованими яйцями до тієї пупорізної баби, шо її бабила — шо дітей у неї приймала. Вона і мене з собою брала її поздоровляти. На Поліссі у Великодній понеділок, навпаки, хресні батьки йдуть до хрещеників. Несуть паску й крашанки, подарунки й солодощі. Це подяка за кутю й пироги, які хрещеники приносили хресним на Різдво.