Чуємо: митець слова, митець пензля, митець музики… Але, нещодавно мала змогу замислитись, яку значимість має слово «митець», побувавши на відкритті виставки творчих робіт художника, члена Національної спілки художників України Василя Рубіша з нагоди його 65-річчя. Знаєте, такий собі скромний чолов’яга, з гарними вусами, і добрим поглядом та щирою посмішкою. Хвилювався… Адже це його перша персональна виставка. Хоча, з 1973 року його роботи побували на багатьох обласних, всеукраїнських та міжнародних виставках. В залі, де так співзвучно панувала тиша з роботами автора, стало досить тісно. Адже прихильники його таланту йдуть і йдуть. Розглядають полотна, на яких зображено красу нашого краю, натюрморти, портрети, вироби з кераміки, дерева. Роботи його були настільки гармонійно поєднані між собою, що переглядаючи їх, не можна було ділити на різні жанри. Це все було єдине ціле. Відкриття. Слово було надано міському голові Золтану Ленд’єлу, який щиро привітав і дав дуже теплу характеристику роботам винуватця. Привітати митця прийшли його друзі, колеги, знайомі, серед них – голова Закарпатського осередку Спілки художників України – Борис Кузьма, художник – Василь Вовчок, скульптор – Богдан Корж і, найдорожчі – родина. Наприкінці Василь Рубіш подякував всім оглядачам за свою увагу і шану до нього, до його творчості, а своїм рідним – за підтримку і любов. Адже без них не було б всього того, що за стільки років майстерно творив і творить Василь Рубіш. І приємним подарунком, який отримав ювіляр від родини – це каталог, в якому зображені твори майстра і з гарним надписом: «Дорогому татові в подарунок від дітей та онуків». Напевне, заради цих слів варто жити і творити. P.S.Після перегляду цією виставки дала собі відповідь на запитання: «митець» - це слово має натхненне значення. Коли, не дивлячись на різні перипетії, які дає доля, людина – митець творить, бо є заради кого…