Історичній миті передували урочистості, які відкрив своїм виступом академічний камерний хор "Кантус". Присутні мистецтвознавці та художники зазначили, що завдячують Володимиру Дегтярьову низкою знакових започаткувань. Зокрема, головний зберігач фондів музею Галина Рижова розповіла: "Його стараннями в 1991му році громадськості вперше було представлено сакральні твори Й.Бокшая, котрі вважалися втраченими, а нині займають чільне місце в нашій збірці. Власне, ім'я музею теж було присвоєно за керівництва Володимира Дегтярьова. Також, він потрудився, аби вперше за довгий час твори наших корифеїв експонували за кордоном, чим учергове неабияк посприяв популяризації закарпатської художньої школи. Разом із тим, Володя вважав святим обов'язком музею протягнути оту тонку ниточку між класичним і сучасним мистецтвом, а тому охоче підтримував презентації творчості нової генерації – нині відомих художників Владислава Габди, Павла Ковача, Тараса Табаки й інших. Ця людина зробила для розвитку музейництва краю надзвичайно багато й тішить, що відтепер працівників та численних відвідувачів нашого храму мистецтва зустрічатиме його характерний погляд – розумний, уважний і трішки сумовитий". У свою чергу донька діяча Ліна Дегтярьова резюмувала, що образ на меморіальній дошці справді передає характер і вдачу її батька й висловила вдячність виконавцям роботи – скульпторам Василю Роману та Яну Потрогошу. Опісля святкового вступу відбулося представлення меморіальної дошки та її освячення.