Із батьками хлопчика 28-річною Людмилою та 34-річним Михайлом зустрічаємося в центрі Хуста. Подружжя приїхало до райцентру за покупками. Іван тримається за руку батька. Дивиться насторожено, боязко. — Син ще досить переляканий, але було й гірше, — каже Людмила Бонь. Коли Іванові виповнився рік, він почав вимовляти деякі слова. — Народився здоровий. До двох років вимовляв "мамо", "няню", "дай", "чай". Тоді захворів. Лікарі писали — анемія, бронхіт, запалення легенів. Відіслали нас у стаціонар лікарні. Там лежали шість разів по три-чотири тижні. Іванка кололи, ставили крапельниці. Син перелякався лікарів і уколів. Тоді й перестав говорити, замкнувся в собі. Чоловік, бувало, приїде із заробітків із Москви додому, накупить йому іграшок, а дитину нічого не інтересує. Як купляли йому машинки, то розбирав їх за 2 години. Любив гратися тільки молотком і цвяхами. Батьки пішли з дитиною на прийом до лікаря-невропатолога. — А вона каже: "Ідіть геть, буде дитина говорити. Ще й не так пізно починають". Через рік знову пішли. Лікарка відправила на масаж і вигрівання. Потім виписала якісь дорогі ліки, які помагають розвивати мовлення. Почала сина ними кормити, а він ще більше дивний став: почав сам до себе сміятися, коли собака гавкав, він йому підвивав, усіх бив, нервував. Подружжя водило сина до церкви під святу чашу. — Він і отця боявся. Як священик зайде до хати на Водохреще кропити святою водою, хапав його за одяг і тягнув надвір. Клали йому на голову чашу, причащали, але, Господи прости, не допомагало. Ми їздили і в Почаїв, але там казали, що треба пару разів приїхати. Улітку Людмила лежала в лікарні зі старшою донькою. — Там у палаті познакомилася з жінкою. Вона розказала, що в селі Рокосово в церкві мироточить ікона Ісуса Христа. Від неї багато людей зцілилися. Думаю, треба їхати. Прошу: "Господи, дай знак, чи варто їздити з малим до ікони, чи заговорить". За тиждень до поїздки у вересні прийшла до мене баба і каже: "Людо, мені снилося, що малий так файно із нами говорив". Поїхали до церкви, а там так багато людей, що нема, де ступити. На службу запізнилися, але як пускали прикладатися до ікони, то ми встигли. Помолилися і повернулися додому. Коли зайшли до хати, Іван каже: "Мамо, дай хліба". Я ледь не впала. За два місяці Людмила Бонь їздила до Рокосова шість разів. — Щоразу брала його на руки і прикладала до ікони Ісуса Христа. Потім священик мазав нас миром. Після кожної поїздки син говорив усе краще і краще, вивчив усі букви і числа до 10. Ікона Ісуса Христа замироточила в селі Рокосово Хустського району Закарпаття в першу неділю після Великодня в будинку родини Білецьких. Свідком дива стала донька господаря 18-річна Мирослава Білецька під час молитви. Після цього в дівчини з'явився дар ясновидіння. Ікона довгий час стояла в домі Білецьких, потім її забрали до сільської церкви. Щоп'ятниці біля образа правлять службу і роблять миропомазання.