Учні та випускники Мукачівської школи №13 — про свій шлях до олімпіадних перемог
Шлях до олімпіадних перемог — це не лише про глибокі знання з предметів, а насамперед про характер, вміння долати власні страхи та знаходити баланс між підручниками й реальним життям.
Для когось участь у змаганнях стає особистим викликом, для когось — можливістю перевірити себе на міцність, а для когось — шансом довести, що віра у власні сили важить значно більше за будь-які сумніви. Учні та випускники Мукачівської ЗОШ №13 поділилися своїми історіями про те, як готуватися до олімпіад між уроками, вирощували квасолю заради науки та чому цей досвід стає найкращою репетицією перед великими життєвими випробуваннями.
Росоха Олександра, 18 років, випускниця ЗОШ №13, 2025 рік.
Випускниця Мукачівської школи №13, Олександра Росоха, ще під час навчання у школі, активно брала участь у всеукраїнських олімпіадах з української мови, літератури та біології. Найбільшим досягненням для неї стала перемога на всеукраїнському етапі Міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка. За цей результат дівчина отримувала стипендії Кабінету Міністрів України та Президента Україн
За словами Олександри, спочатку участь в олімпіадах була способом перевірити власні знання.
«Спочатку було цікаво випробувати себе. Поступово це стало власним бажанням і прагненням досягти високого результату», — розповідає вона.
Підготовка до змагань вимагала значної самодисципліни. Багато часу дівчина приділяла самостійній роботі, водночас допомагали і вчителі.
«Часто не вистачало часу на друзів та хобі. Доводилося відмовлятися від відпочинку та розваг заради підготовки», — згадує випускниця.
Попри хвилювання, тиск та страх не виправдати очікувань, дівчина переконана: вона пройшла б цей шлях ще раз, адже здобутий досвід був вартий усіх зусиль.
Якби Олександра могла дати пораду собі в минулому, вона сказала б: «Не боятися помилок, не падати духом через невдачі та більше довіряти власним силам».
Сьогодні вона навчається на медичному факультеті Ужгородського національного університету і зізнається, що олімпіадний досвід допомагає і зараз: сформована дисципліна та вміння працювати з великим обсягом інформації роблять навчання значно ефективнішим.
Логойда-Копик Ізабелла, 18 років, випускниця ЗОШ №13, 2025 рік.
Ізабелла Логойда-Копик, випускниця Мукачівської школи №13, під час навчання брала участь у шкільних олімпіадах з історії, англійської мови, математики та географії. Також дівчина представляла школу на обласному етапі конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика.
Ізабелла розповідає, що з перших класів навчилася самостійно організовувати навчання, і ця навичка допомагає їй і сьогодні.
«Я завжди добре навчалася у школі і ніколи не мала проблем із оцінками. Вважаю, що головне в навчанні — систематичність: краще готуватися до кожного уроку потроху, ніж намагатися вивчити весь матеріал перед іспитом», — ділиться вона.
За словами випускниці, «зубріння» ніколи не було для неї ефективним способом навчання. Щоб добре засвоїти матеріал, їй було важливо передусім зрозуміти тему.
Участь в олімпіадах часто пропонували вчителі, а вона погоджувалася, щоб підтримати їх і не підвести. Підготовка була спільною роботою — як самостійною, так і разом із педагогами. Найчастіше перед змаганнями потрібно було повторити основні теми та звернути увагу на те, що викликало труднощі.
Під час підготовки іноді виникало відчуття несправедливості через додатковий час, який доводилося витрачати. Водночас дівчина розуміла, що ці знання у будь-якому разі стануть у пригоді. Найбільше задоволення приносила підготовка з української мови та географії, адже ці предмети вона добре знала, а також її готували улюблені вчителі.
«На самих турах, звичайно, хвилюєшся, особливо до того, як роздадуть завдання. Але потім просто включаєшся в роботу і пишеш усе, що знаєш», — згадує Ізабелла.
До олімпіад вона завжди ставилася спокійно і не намагалася ставити їх на перше місце у своєму житті.
«Я завжди думала так: роблю все, що від мене залежить, а далі буде як буде. Адже на олімпіаду приходять десятки таких самих учнів, від яких теж чогось очікують», — говорить вона.
Сьогодні Ізабелла навчається на стоматологічному факультеті та з усмішкою згадує свій досвід участі в олімпіадах.
«Зараз розумію, що це був своєрідний розігрів перед серйознішими викликами. Усі ці підготовки і переживання стали хорошою основою для підготовки до НМТ і навчання в університеті», — зазначає вона.
До слова, на НМТ дівчина отримала максимальний результат — 200 балів з математики, що стало для неї несподіванкою.
«Я взагалі не очікувала такого результату. Коли побачила 200 балів, була в шоці і довго не могла повірити, поки не прийшли офіційні результати. Але, звичайно, була дуже рада і пишалася цим», — ділиться Ізабелла.
Якби вона могла дати пораду собі в минулому, то сказала б лише одне:
«Взагалі не переймайся — це просто підготовка до чогось важливішого».
Лендєл Катерина, 15 років, учениця ЗОШ №13, 9 клас.
Катерина Лендєл, учениця 9 класу Мукачівської школи №13, взяла участь у міській олімпіаді з математики, де посіла третє місце та отримала можливість представляти місто на обласному етапі.
Дівчина зізнається, що раніше навчання давалося їй непросто, особливо до сьомого класу. Усе змінилося, коли до школи прийшла нова вчителька математики.
«Саме вона привела мені любов до математики. Я почала розуміти її без жодних проблем — усе йшло як по маслу», — розповідає Катерина.
Участь в олімпіаді була її власною ініціативою, однак учителі також підтримали це рішення.
«Мені сказали, що я здібна до математики і маю спробувати свої сили», — згадує вона.
До змагань Катерина готувалася переважно самостійно, приділяючи цьому кілька годин на тиждень. Основні знання, за її словами, вона отримувала під час звичайних уроків, а також відвідувала додаткові заняття.
Водночас дівчина зазначає, що мама завжди підтримувала її, хоча через роботу вони не завжди мали змогу проводити багато часу разом.
Перед олімпіадою Катерина майже не хвилювалася.
«Мені казали: хоча б два завдання напиши, щоб листок не був порожній. Тому я була спокійною», — говорить вона.
Втім, шлях до результату був непростим. Катерина зізнається, що не всі вірили в її успіх, а особливо бабуся.
«Вона не вірила, що я зможу досягти результату, часто казала, що якщо я і пройду, то це буде чисте везіння, бо я не вчуся на такий рівень, щоб іти на олімпіаду, і є інші діти, які набагато краще мене вчаться», — розповідає дівчина.
Однак результат на міському етапі став несподіванкою для багатьох.
На обласному етапі, за словами учениці, її роботу дискваліфікували, тож результати не були зараховані.
Попри це, вона не втрачає мотивації і впевнена, що могла б досягти ще більшого результату.
«Я б хотіла пройти цей шлях ще раз. Можливо, тоді змогла б показати кращий результат», — каже дівчина.
Цей досвід навчив її головного — вірити в себе, навіть тоді, коли інші сумніваються.
Андрєєва Марія, 15 років, учениця ЗОШ №13, 9 клас.
Марія Андрєєва, учениця 9 класу Мукачівської школи №13, переїхала з Краматорська до Мукачева у 2022 році. В цьому навчальному році взяла участь у міських олімпіадах з історії, української мови та літератури, англійської та словацької мов, фізики, правознавства та біології.
Найкращий результат дівчина показала зі словацької мови, де посіла перше місце. Також вона здобула другі місця з української мови та літератури й фізики, а з історії — третє. На обласному етапі олімпіади з української мови та літератури Марія посіла друге місце, а також брала участь в обласних олімпіадах з історії та фізики.
Марія зізнається, що загалом не має труднощів у навчанні, хоча деякі предмети потребують більше зусиль.
«Є предмети, які потрібно просто вивчити, бо без цього ніяк», — зазначає вона.
До участі в олімпіадах її часто заохочували вчителі, однак остаточне рішення завжди залишалося за нею.
«Я йшла за власним бажанням, тому що хотіла спробувати свої знання», — розповідає учениця.
Підготовка до змагань залежала від предмета: інколи це була робота з матеріалами від учителів, інколи — додаткові заняття або самостійне опрацювання інформації, зокрема й за допомогою інтернету.
За словами Марії, участь в олімпіадах не була для неї ані розвагою, ані тягарем.
«Під час підготовки я сподівалася, що це все не дарма. А на самих турах було приємно бачити в завданнях те, що знаєш», — ділиться вона.
Водночас хвилювання також були, однак дівчина не дозволяла їм впливати на результат.
«Я більше очікувала перемоги від себе, ніж це робили інші», — каже Марія.
Попри підготовку до олімпіад, їй вдавалося зберігати баланс між навчанням і відпочинком.
«Мені було не складно знайти час і на прогулянки, і на хобі, і на навчання», — зазначає вона.
Марія переконана, що цей досвід вартий зусиль і готова пройти цей шлях ще раз.
«Так тримати. Ти на правильному шляху. Не нервуй — і все вийде», — саме таку пораду вона дала б собі.
Ткаченко Анна, 18 років, випускниця ЗОШ №13, 2025 рік.
Анна Ткаченко, випускниця 11-го класу 2025 року, переїхала з Харкова до Мукачева у 2022 році. За час навчання продемонструвала значні успіхи у науковій діяльності. Найбільшим здобутком дівчини став захист наукової роботи у Малій академії наук (МАН) у секції біології (охорона здоров’я). Анна виборола перше місце на міському етапі та посіла почесне друге місце на обласному рівні. Також у її активі — третє місце на міській олімпіаді.
Дівчина зізнається, що навчання завжди було для неї пріоритетом, а більшість предметів давалися легко. Винятком стала лише українська мова.
«Всі предмети давалися легко, окрім української мови — її доводилося буквально зубрити», — згадує вона.
На шлях наукових пошуків Анну надихнула вчителька біології, а згодом ініціативу підтримали батьки. Проте вирішальним чинником став внутрішній інтерес.
«На олімпіади мене підштовхнула вчителька та батьки, але загалом це було моє власне бажання», — розповідає випускниця.
Процес підготовки був ґрунтовним та вимагав терпіння: Анна самостійно шукала інформацію в інтернеті та навіть проводила практичні досліди з вирощування квасолі. У складних моментах її завжди консультувала викладачка біології. Через таку відданість справі дівчині доводилося розставляти пріоритети.
«Часу на підготовку йшло багато, тому основний час я витрачала на навчання та підготовку до НМТ, аніж на прогулянки», — ділиться Анна.
Попри високу відповідальність, дівчина не відчувала психологічного тиску з боку оточення.
«У мене не було думок, що я не виправдаю надій. Я йшла на кожну олімпіаду з позитивом, відчуваючи підтримку родини та вчителів біології та географії», — зазначає вона.
Анна переконана, що цей досвід став для неї фундаментом для майбутнього. Вона впевнена, що без вагань пройшла б цей шлях знову, адже це безцінна база для здобуття вищої освіти.
Собі минулій та іншим учням Анна дає просту, але важливу пораду:
«Раджу менше хвилюватися, бути впевненішою у своїх силах та більше комунікувати з іншими».
Різні предмети та різні класи, але кожна з цих історій підтверджує, що олімпіада — це значно більше, ніж просто змагання за призове місце. Це насамперед школа самодисципліни, вміння опановувати стрес та працювати з великими обсягами інформації. Хтось із дівчат уже успішно будує майбутню кар'єру у вишах, а хтось тільки готується до чергових турів, проте всі вони сходяться в одному: цей досвід став для них надійним фундаментом. Адже головний результат олімпіад — не лише грамоти, а впевненість у тому, що будь-яка вершина підкорюється тим, хто не боїться зробити перший крок і довіряє власним силам.
Катерина Качуровська, студентка 1-го курсу журналістики УжНУ